Мочилово - Ногу свело!

Бабка скинула утюг из окна влебека,

А потом его назад тянет за веревку.

Сволочь долго упражнялась, чтоб кидать пометьче.

И попала по малышам с первого захода.

Пали суки, текли рекой слезы умиленья.

Это славное дитя скоро будет в морге.

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Да-да-да!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Да-да-да!

Время некуда девать в доме престарелых —

Вот она сидит и ждет маленькую жертву.

Долго врач ее лечил от болезни страшной,

Но она не поддалась — ей и так нормально!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Да-да-да!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Да-да-да!

Бабка десять лет назад схоронила деда.

И теперь себе нашла четкое занятие.

Надоело день за днем вспоминать былое,

В жизни не было любви — пусть умрет младенец!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Да-да-да!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Да-да-да!

Бабуся скинула праску з вікна лебека,

А потім його назад тягне за мотузок.

Сволота довго вправлялася, щоб кидати помітку.

І потрапила по малюках з першого заходу.

Впали суки, текли рікою сльози розчулення.

Це славне дитя незабаром буде в морзі.

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Так Так Так!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Так Так Так!

Час нікуди подіти в будинку престарілих

Ось вона сидить і чекає маленьку жертву.

Довго лікар її лікував від хвороби страшної,

Але вона не піддалася — їй і так нормально!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Так Так Так!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Так Так Так!

Бабуся десять років тому поховала діда.

І тепер собі знайшла чітке заняття.

Набридло день за днем згадувати минуле,

У житті не було любові — нехай помре немовля!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Так Так Так!

А-ля-ля-ля-ла, а-ля-ля-ля-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Так Так Так!