Сон - Нодар Ревия

Порвётся небо, я с тобой, да,

Ты где-то слева, я ещё там.

Ты смотришь в окна, я ищу свет,

Ты улыбнёшься, но тебя нет.

У, заправляла зима свою постель,

У, заметала следы к тебе.

У, заправляла зима свою постель,

У, заметала следы к тебе.

Закрою веки, ты со мной здесь,

Я замерзаю навсегда весь.

Оставит холод мне один пульс,

Однажды ты придёшь, и я проснусь.

У, заправляла зима свою постель,

У, заметала следы к тебе.

У, заправляла зима свою постель,

У, заметала следы к тебе.

Знай, когда ты далеко от меня,

Я чувствую каждую твою мысль.

Сейчас это сон, в котором брожу,

Но если ты уйдёшь, я проснусь.

У, заправляла зима свою постель,

У, заметала следы к тебе.

У, заправляла зима свою постель,

У, заметала следы к тебе.

Порветься небо, я з тобою, так,

Ти десь ліворуч, я ще там.

Ти дивишся у вікна, я шукаю світло,

Ти посміхнешся, але тебе немає.

У, заправляла зима свою постіль,

У, замітала сліди до тебе.

У, заправляла зима свою постіль,

У, замітала сліди до тебе.

Закрию повіки, ти зі мною тут,

Я замерзаю назавжди весь.

Залишить холод мені один пульс,

Якось ти прийдеш, і я прокинуся.

У, заправляла зима свою постіль,

У, замітала сліди до тебе.

У, заправляла зима свою постіль,

У, замітала сліди до тебе.

Знай, коли ти далеко від мене,

Я відчуваю кожну твою думку.

Зараз це сон, в якому блукаю,

Але якщо ти підеш, я прокинуся.

У, заправляла зима свою постіль,

У, замітала сліди до тебе.

У, заправляла зима свою постіль,

У, замітала сліди до тебе.