в городе моем - Ночные Снайперы

В городе моем завяли цветы, в городе моем ушли поезда.

В городе моем только ты всегда.

В закрытые двери лезет мороз, огрызается воздух, ветер воет в глаза.

Ты больше ко мне никогда не придешь, ты идешь сапогами по моим слезам.

Ты ответишь на все это парою строк, измеришь постоянство тысячами лет.

Я не крикну тебе: «Давай уйдем!», я силу притяжения сведу на нет.

Припев:

В городе моем завяли цветы, в городе моем ушли поезда.

В городе моем только ты всегда, всегда, всегда, всегда.

В городе моем ночь ударит в набат, она также одинока, как я.

В городе моем я напишу на небе: «Мне незачем иметь этот город без тебя».

Я буду скитаться по лунной стране, пить из одного колодца с ним.

Он будет, как всегда чего-то хотеть и именно в этом он непобедим.

Помучай меня прищуром глаз, рельефом губ, танцем рук.

Я раны свои залечу мечом, я войду в струну и ты услышишь звук.

Припев:

В городе моем завяли цветы, в городе моем ушли поезда.

В городе моем только ты всегда, всегда, всегда, всегда.

В городе моем ночь ударит в набат, она также одинока, как я.

В городе моем я напишу на небе: «Мне незачем иметь этот город без тебя».

Я боюсь расстаться со своей тоской, я боюсь однажды изменить ей.

Но нелепо заключать себя в тиски и тонуть в железе мертвых новостей.

Мир полета пустил корни во мне — это тоже стены, по которым путь.

Все пространство хочет от меня к тебе, все пространство хочет в тебе утонуть.

Припев:

В городе моем завяли цветы, в городе моем ушли поезда.

В городе моем только ты всегда, всегда, всегда, всегда.

В городе моем ночь ударит в набат, она также одинока, как я.

В городе моем я напишу на небе: «Мне незачем иметь этот город без тебя».

В городе моем я напишу на небе: «Мне незачем иметь этот город без тебя».

У місті моєму зав'яли квіти, у місті моєму пішли поїзди.

У місті моєму тільки ти завжди.

У зачинені двері лізе мороз, огризається повітря, вітер виє в очі.

Ти більше більше ніколи не прийдеш, ти йдеш чоботами по моїх сльозах.

Ти відповиш на все це парою рядків, виміряєш постійність тисячами років.

Я не крикну тобі: «Давай підемо!», я силу тяжіння зведу на ні.

Приспів:

У місті моєму зав'яли квіти, у місті моєму пішли поїзди.

У місті моєму тільки ти завжди, завжди, завжди, завжди.

У місті моєму ніч ударить в сполох, вона також самотня, як я.

У місті моєму я напишу на небі: «Мені нема чого мати це місто без тебе».

Я буду блукати по місячній країні, пити з одного колодязя з ним.

Він буде, як завжди чогось хотіти і саме в цьому він непереможний.

Помчай мене примруженням очей, рельєфом губ, танцем рук.

Я рани свої залікую мечем, я увійду в струну і ти почуєш звук.

Приспів:

У місті моєму зав'яли квіти, у місті моєму пішли поїзди.

У місті моєму тільки ти завжди, завжди, завжди, завжди.

У місті моєму ніч ударить в сполох, вона також самотня, як я.

У місті моєму я напишу на небі: «Мені нема чого мати це місто без тебе».

Я боюся розлучитися зі своєю тугою, боюся якось змінити їй.

Але безглуздо укладати себе в тиски і тонути в залізі мертвих новин.

Світ польоту пустив коріння в мені — це теж стіни, яким шлях.

Весь простір хоче від мене до тебе, весь простір хоче в тобі потонути.

Приспів:

У місті моєму зав'яли квіти, у місті моєму пішли поїзди.

У місті моєму тільки ти завжди, завжди, завжди, завжди.

У місті моєму ніч ударить в сполох, вона також самотня, як я.

У місті моєму я напишу на небі: «Мені нема чого мати це місто без тебе».

У місті моєму я напишу на небі: «Мені нема чого мати це місто без тебе».