рубеж - Ночные Снайперы

Когда придет зима

Когда наступит февраль

И черный фонарь

Станет желтым как янтарь

Я прикажу себе молчать

И не ходить в тот дом

Кому-то станет интересно

В чем беда

Я раньше не бывал

Так часто дома никогда

И я мечтал о телефоне,

А он для меня теперь ерунда

Но это просто рубеж и я к нему готов

Я отрекаюсь от своих прошлых слов

Я забываю обо всем я гашу свет

Нет мира кроме тех к кому я привык

И с кем не надо нагружать язык,

А просто жить рядом и чувствовать что жив

Когда ветра морские будут крепко дуть

Я постараюсь сразу лечь и уснуть

Я так давно и навсегда решил

К каждому звуку я буду готов,

Но в этом доме не предпримут ни малейших шагов

Обвиняя во всем сдутость шин

Но это просто рубеж и я к нему готов

Я отрекаюсь от своих прошлых слов

Я забываю обо всем я гашу свет

Нет мира кроме тех к кому я привык

И с кем не надо нагружать язык,

А просто жить рядом и чувствовать что жив

Когда пройдет много лет и я вернусь в тот дом

Где холодно всегда без огня и с огнем

Меня встретит хозяйка и посмотрит на часы

И тогда я пойму что мой дом сгорел

Я оставил все, а сам уцелел,

Но зачем я опять вернулся к тебе

Ведь это просто рубеж и я к нему готов

Я отрекаюсь от своих прошлых слов

Я забываю обо всем я гашу свет

Нет мира кроме тех к кому я привык

И с кем не надо нагружать язык,

А просто жить рядом и чувствовать что жив

Но это просто рубеж и я к нему готов

Я отрекаюсь от своих прошлых слов

Я забываю обо всем я гашу свет

Нет мира кроме тех к кому я привык

И с кем не надо нагружать язык,

А просто жить рядом и чувствовать что жив

Коли прийде зима

Коли настане лютий

І чорний ліхтар

Стане жовтим як бурштин

Я накажу собі мовчати

І не ходити до того дому

Комусь стане цікаво

У чому біда

Я раніше не бував

Так часто вдома ніколи

І я мріяв про телефон,

А він для мене тепер дурниця

Але це просто рубіж, і я до нього готовий

Я зрікаюся своїх минулих слів

Я забуваю про все я гашу світло

Немає світу крім тих, до кого я звик

І з ким не треба навантажувати мову,

А просто жити поруч і відчувати, що живий

Коли вітри морські міцно дутимуть

Я спробую відразу лягти і заснути

Я так давно і назавжди вирішив

До кожного звуку я буду готовий,

Але в цьому будинку не зроблять жодних кроків

Звинувачуючи у всьому здутість шин

Але це просто рубіж, і я до нього готовий

Я зрікаюся своїх минулих слів

Я забуваю про все я гашу світло

Немає світу крім тих, до кого я звик

І з ким не треба навантажувати мову,

А просто жити поруч і відчувати, що живий

Коли мине багато років і я повернуся до того будинку

Де холодно завжди без вогню та з вогнем

Мене зустріне господиня і подивиться на годинник

І тоді я зрозумію, що мій будинок згорів

Я залишив усе, а сам уцілів,

Але навіщо я знову повернувся до тебе

Адже це просто рубіж, і я до нього готовий

Я зрікаюся своїх минулих слів

Я забуваю про все я гашу світло

Немає світу крім тих, до кого я звик

І з ким не треба навантажувати мову,

А просто жити поруч і відчувати, що живий

Але це просто рубіж, і я до нього готовий

Я зрікаюся своїх минулих слів

Я забуваю про все я гашу світло

Немає світу крім тих, до кого я звик

І з ким не треба навантажувати мову,

А просто жити поруч і відчувати, що живий