тоска - Ночные Снайперы

Меня кормит тоска, а тебя благодать.

Мне бы было, где взять, а тебе что отдать.

Чувств берёзовый сок, голос мой невысок.

Напоишь допьяна, занавешен стеной.

Не настолько глупа, чтоб шептать — «Будь со мной».

Разлюбить не смогу, но в бреду имя твоё шептать не буду.

Дней маета, ночей пустота, ненужность рта.

Ну что, так устал?

Чёрных стёкол броня твоя от меня.

Половодья каприз — тебе вверх, а мне вниз, осиновый кол, молодец, что пришёл.

Не смотри на часы, подскажет окно, когда уходить — будет темно.

О чём я могу говорить?

Будет жизнь пролетать, за собою маня, буду вечно искать наконечник копья.

А ты уйдёшь, кого-то дразня и лишь иногда вспоминая меня.

Меня кормит тоска, а тебя благодать.

Мне бы было где взять, а тебе что отдать.

Напоишь допьяна, занавешен стеной.

Как хотелось шептать — «Останься со мной».

Как хотелось шептать — «Останься со мной».

Мене годує туга, а тебе благодать.

Мені було б, де взяти, а тобі що віддати.

Почуттів березовий сік, голос мій невисокий.

Напоїш доп'яна, завішаний стіною.

Не настільки дурна, щоб шепотіти — «Будь зі мною».

Розлюбити не зможу, але в бреду твоє ім'я шепотіти не буду.

Днів маєта, ночей порожнеча, непотрібність рота.

Ну що, так втомився?

Чорного скла броня твоя від мене.

Повені каприз — тобі вгору, а мені вниз, осиновий кіл, молодець, що прийшов.

Не дивись на годинник, підкаже вікно, коли йти буде темно.

Про що я можу говорити?

Буде життя пролітати, за собою маня, вічно шукатиму наконечник списа.

А ти йдеш, когось дражнячи і лише іноді згадуючи мене.

Мене годує туга, а тебе благодать.

Мені було б де взяти, а тобі що віддати.

Напоїш доп'яна, завішаний стіною.

Як хотілося шепотіти — залишись зі мною.

Як хотілося шепотіти — залишись зі мною.