ты - Ночные Снайперы

Я не знаю, как изменится твоё лицо, когда ты повернёшься ко мне спиной.

Подари мне желание быть просто рядом с тобой.

А когда на твои загорелые плечи уронит весна свои влажные сны,

Ворвётся в мои безутешные речи и выдохнет слово — «ты»…

Ты-ты-ты-ты, ты-ы…

Ты так далеко, что хватит места для взлёта и есть где причалить чужим кораблям.

Подари мне возможность с тобой побродить по полям.

Я не знаю, кто из нас закрыл последнюю дверь и небрежно на пол уронил живые

цветы,

Но в клетке моей давно бесится зверь оттого, что не видишь ты…

Ты-ты-ты-ты, ты-ы…

То, как эти дни вслепую бьются о камни твоих предрассудков, ты оставь их другим.

Всё, что могу пожелать — нам остаться одним.

И тогда, зачеркнув все лишние звуки, ты сможешь коснуться моей тишины.

И только лишь ночь её сможет нарушить единственным словом — «ты»…

Ты-ты-ты-ты, ты-ы…

Да, да я знаю, как изменится твоё лицо, когда ты повернёшься ко мне спиной.

Подари мне желание быть…

Я не знаю, як зміниться твоє обличчя, коли ти повернешся до мене спиною.

Подаруй мені бажання бути просто поруч із тобою.

А коли на твої засмаглі плечі впустить весна свої вологі сни,

Увірветься в мої невтішні мови і видихне слово - ти ...

Ти-ти-ти-ти, ти-ти...

Ти так далеко, що вистачить місця для зльоту і є де причалити чужим кораблям.

Подаруй мені можливість з тобою поблукати по полям.

Я не знаю, хто з нас зачинив останні двері і недбало на підлогу впустив живі

квіти,

Але в моїй клітині давно біситься звір від того, що не бачиш ти.

Ти-ти-ти-ти, ти-ти...

Те, як ці дні наосліп б'ються про камені твоїх забобонів, ти залиши їх іншим.

Все, що можу побажати,— нам залишитися одним.

І тоді, закресливши всі зайві звуки, ти зможеш торкнутися моєї тиші.

І тільки ніч її зможе порушити єдиним словом - «ти» ...

Ти-ти-ти-ти, ти-ти...

Так, так я знаю, як зміниться твоє обличчя, коли ти повернешся до мене спиною.

Подаруй мені бажання бути…