свобода - Ночные Снайперы

Это любовь, хотя её проповедника давно уже нет в живых.

Он умер, но его смогли найти только через пару лет,

Хотя кто-то успел съездить в Непал и улыбнуться…

Припев:

Свобода — это когда грызёшь верёвку зубами.

Свобода — соль простыней, обмотанных вокруг тела новой победы, измученной кашей

признаний.

Свобода — шум лифта ночью, на кухне свет не от свечи.

Зачем?

Просто для чтения книг, просто для чтения книг.

Свобода — это когда ты ничей, ни в чём, нигде, ни зачем, никуда, ни во что,

никогда.

Свобода — это деревянный шест, ломающийся в руках на высоте семь метров и ещё

чуть-чуть.

Свобода — это пот на лбу, это пот на висках, это забытое слово «забудь»,

это улыбка, да.

Это изумрудная чистота и вопрос — почему буквы вдоль белого листа черны?

И какое кому дело, что ты побывав в руках моих заставила захотеть забыть.

Я схожу с ума из какого ты теста свобода,

Я короную тебя, любимая, я короную тебя, любимая, я короную тебя, любимая.

Припев:

Свобода — это когда грызёшь верёвку зубами.

Свобода — соль простыней, обмотанных вокруг тела новой победы, измученной кашей

признаний.

Свобода — шум лифта ночью, на кухне свет не от свечи.

Зачем?

Просто для чтения книг, просто для чтения книг.

Свобода — это когда ты ничей, ни в чём, нигде, ни зачем, никуда, ни во что,

никогда.

Свобода — это деревянный шест, ломающийся в руках на высоте семь метров и ещё

чуть-чуть.

Свобода — это пот на лбу, это пот на висках, это забытое слово «забудь»,

это улыбка, да.

Это изумрудная чистота и вопрос — почему буквы вдоль белого листа черны?

Свобода, спасибо тебе, родная, ты колешь мне пальцы, избалованное дитя,

Ты жалишь изгиб плеча и не шутя ты шепчешь слова, звенящие в воздухе будней,

Ставших вечным week-end'ом между тобой и мной,

Между тобой и мной, между тобой и мной.

И какое кому дело, что ты побывав в руках моих заставила захотеть забыть.

Я схожу с ума из какого ты теста свобода,

Я короную тебя, любимая, я короную тебя, любимая, я короную тебя, любимая.

Це любов, хоча її проповідника давно вже немає в живих.

Він помер, але його змогли знайти тільки через пару років,

Хоча хтось встиг з'їздити в Непал і посміхнутися.

Приспів:

Свобода — це коли гризеш мотузку зубами.

Свобода - сіль простирадлом, обмотаних навколо тіла нової перемоги, змученої кашею

зізнань.

Свобода - шум ліфта вночі, на кухні світло не від свічки.

Навіщо?

Просто для читання книжок, просто для читання книжок.

Свобода - це коли ти нічого, ні в чому, ніде, ні навіщо, нікуди, ні в що,

ніколи.

Свобода — це дерев'яна жердина, що ламається в руках на висоті сім метрів і ще

ледь ледь.

Свобода — це піт на лобі, це піт на скронях, це забуте слово «забудь»,

це усмішка, так.

Це смарагдова чистота і питання чому літери вздовж білого листа чорні?

І яка кому річ, що ти побувавши в руках моїх змусила захотіти забути.

Я схожу з розуму з якого ти тесту свобода,

Я корону тебе, кохана, я корону тебе, кохана, я корону тебе, кохана.

Приспів:

Свобода — це коли гризеш мотузку зубами.

Свобода - сіль простирадлом, обмотаних навколо тіла нової перемоги, змученої кашею

зізнань.

Свобода - шум ліфта вночі, на кухні світло не від свічки.

Навіщо?

Просто для читання книжок, просто для читання книжок.

Свобода - це коли ти нічого, ні в чому, ніде, ні навіщо, нікуди, ні в що,

ніколи.

Свобода — це дерев'яна жердина, що ламається в руках на висоті сім метрів і ще

ледь ледь.

Свобода — це піт на лобі, це піт на скронях, це забуте слово «забудь»,

це усмішка, так.

Це смарагдова чистота і питання чому літери вздовж білого листа чорні?

Свобода, дякую тобі, рідна, ти колеш мені пальці, розпещене дитя,

Ти жалієш вигин плеча і не жартома ти шепочеш слова, що дзвеніть у повітрі буднів,

Ті, що стали вічним week-end'ом між тобою і мною,

Між тобою і мною, між тобою і мною.

І яка кому річ, що ти побувавши в руках моїх змусила захотіти забути.

Я схожу з розуму з якого ти тесту свобода,

Я корону тебе, кохана, я корону тебе, кохана, я корону тебе, кохана.