по волнам твоих слез - Ночные Снайперы

По волнам твоих слёз я уеду домой,

Путь окончится мой в километре нуля.

Отпусти меня видишь какая луна.

Мы с тобой навсегда останемся здесь и отсюда уйдём.

Двадцать лет под стеклом, под крылами ночи,

В ожидании смысл, а во встречах прощай.

Опусти меня видишь моё ремесло,

Когда будет темно посиди помолчи, мы отсюда ушли.

Малахитовых глаз не беда, а мольба,

Я иду по степи только где же простор.

Отпусти меня видишь какая стрела

Высоко-высоко, закрой свою дверь мы отсюда ушли.

Вьётся пыль, а тоска притаилась в седле,

Уезжаю затем чтоб сказать себе всё.

Отпусти меня видишь я уже на коне,

А печальная птица сломала крыло возвращаясь домой.

По волнам твоих слёз я уеду домой,

Путь окончится мой в километре нуля.

По хвилях твоїх сліз я поїду додому,

Шлях закінчиться мій у кілометрі нуля.

Відпусти мене бачиш якийсь місяць.

Ми з тобою назавжди залишимося тут і звідси підемо.

Двадцять років під склом, під крилами ночі,

В очікуванні сенс, а в зустрічах прощай.

Опусти мене бачиш моє ремесло,

Коли буде темно посидь помовчи, ми звідси пішли.

Малахітових очей не біда, а мольба,

Я йду по степу тільки де простір.

Відпусти мене бачиш яка стріла

Високо-високо, зачини свої двері ми звідси пішли.

В'ється пил, а туга причаїлася в сідлі,

Виїжджаю для того, щоб сказати собі все.

Відпусти мене бачиш я вже на коні,

А печальний птах зламав крило повертаючись додому.

По хвилях твоїх сліз я поїду додому,

Шлях закінчиться мій у кілометрі нуля.