опасное лето - Ночные Снайперы

Из луженого рта, из луженых широт

Вылетают не то чтобы просто слова, а гадюки из букв.

Ветер песни кружит, ветер песни крошит.

Я меняю рубахи, а белой по-прежнему нет.

Ветер песни кружит, ветер песни кружит.

Я меняю рубахи, а белой по-прежнему нет.

Из разорванных тканей, из распахнутых вен

Мне сигналят о том, что большая часть лет уже позади.

Я успела вполне, но продолжаю идти

По дороге, которой конца, я уверена, нет.

Я успела вполне, но продолжаю идти

По дороге, которой конца, я уверена, нет.

Это лето, опасное лето, а дальше нельзя.

Мы расстались как звери, как нелюди, хуже врагов.

Не смогу никогда твое имя назвать,

Отпускаю тебя на просторы материков.

А кто любит меня, тот меня бережёт

Так и скрип между нами отчаянно: «Дружба навек»

А кто предал меня, тот по-прежнему лжёт

И марает следами первый ноябрьский снег,

А кто предал меня, тот по-прежнему лжёт

И марает следами первый ноябрьский снег

Это лето, опасное лето, а дальше нельзя.

Мы расстались как звери, как нелюди, хуже врагов.

Не смогу никогда твое имя назвать,

Отпускаю тебя на просторы материков.

Не смогу никогда твое имя назвать,

Отпускаю тебя на просторы материков.

З луженого рота, з луджених широт

Вилітають не що щоб просто слова, а гадюки з букв.

Вітер пісні кружляє, вітер пісні кришить.

Я змінюю сорочки, а білої, як і раніше, немає.

Вітер пісні кружляє, вітер пісні кружляє.

Я змінюю сорочки, а білої, як і раніше, немає.

З розірваних тканин, з розчинених вен

Мені сигналять про те, що більшість років уже позаду.

Я встигла цілком, але продовжую йти

По дорозі, якої кінця, я впевнена, немає.

Я встигла цілком, але продовжую йти

По дорозі, якої кінця, я впевнена, немає.

Це літо, небезпечне літо, а далі не можна.

Ми розлучилися як звірі, як нелюди, гірші за ворогів.

Не зможу ніколи твоє ім'я назвати,

Відпускаю тебе на простори материків.

А хто любить мене, той мене береже

Так і скрип між нами відчайдушно: «Дружба навіки»

А хто зрадив мене, той, як і раніше, бреше

І марить слідами перший листопадовий сніг,

А хто зрадив мене, той, як і раніше, бреше

І марить слідами перший листопадовий сніг

Це літо, небезпечне літо, а далі не можна.

Ми розлучилися як звірі, як нелюди, гірші за ворогів.

Не зможу ніколи твоє ім'я назвати,

Відпускаю тебе на простори материків.

Не зможу ніколи твоє ім'я назвати,

Відпускаю тебе на простори материків.