нецке - Ночные Снайперы

Я догораю и снова горю, догораю, но в полночь к дровам

Бледно скалясь, бросается мозг и трещит, и плетет кружева.

Ночь невесома и столь же важна, как вплывать в сны на правом боку

Прижимаясь к лопаткам твоим и ресницами — тут, по виску.

Припев:

Вот бы застыть навсегда нам в транскрипции звезд

Фигурками нецке в китовой печали из грез,

Чтобы легко оторваться и плавно шагнуть

И не бояться, когда нам удастся уснуть.

Я догораю и снова горю, к черту долгие лета — держись!

Близорукий мой мозг пока жив,

Так под обшивкой горят корабли, пряча самоубийства свои

Серой пахнут ожоги земли.

Припев:

Вот бы застыть навсегда нам в транскрипции звезд

Фигурками нецке в китовой печали из грез,

Чтобы легко оторваться и плавно шагнуть

И не бояться, когда нам удастся уснуть.

Я догораю и снова горю!!!

В амальгаме червонных цветов

Мозг куражится — давит смолу, погибать он еще не готов.

Но!

что вчера еще было живым, что вчера было частью меня

Превращается в шелковый снег и пригоршнями тает в морях.

Припев:

Вот бы застыть навсегда нам в транскрипции звезд

Фигурками нецке в китовой печали из грез,

Чтобы легко оторваться и плавно шагнуть

И не бояться, когда нам удастся уснуть.

Я догораю і знову горю, догоряю, але опівночі до дерев.

Блідо скалячись, кидається мозок і тріщить, і плете мережива.

Ніч невагома і настільки важлива, як впливати в сни на правому боці

Притискаючись до лопаток твоїх і вій — тут, по скроні.

Приспів:

Ось би застигнути назавжди нам у транскрипції зірок

Фігурками нецке в китовому сумі з мрій,

Щоб легко відірватися і плавно зробити крок

І не боятися, коли нам вдасться заснути.

Я догораю і знову горю, до черта довгі літа — тримайся!

Близорукий мій мозок поки живий,

Так під обшивкою горять кораблі, ховаючи самогубства свої

Сірий пахнуть опіки землі.

Приспів:

Ось би застигнути назавжди нам у транскрипції зірок

Фігурками нецке в китовому сумі з мрій,

Щоб легко відірватися і плавно зробити крок

І не боятися, коли нам вдасться заснути.

Я догораю і знову горю!

В амальгамі червоних квітів

Мозок куражиться - тисне смолу, гинути він ще не готовий.

Але!

що вчора ще було живе, що вчора було частиною мене

Перетворюється на шовковий сніг і жменями тане в морях.

Приспів:

Ось би застигнути назавжди нам у транскрипції зірок

Фігурками нецке в китовому сумі з мрій,

Щоб легко відірватися і плавно зробити крок

І не боятися, коли нам вдасться заснути.