на границе - Ночные Снайперы

Имя твоё под запретом, телефонный голос тает, а я не спешу к тебе.

Ты - мегаполис, рождённый летом, ближе, ближе к весне,

Ближе, ближе к весне...

На границе, где воют собаки и плачут львы, где послушное солнце ложится в объятья неба,

Я тебе подарю ломкий стебель травы, тонкий запах смолы и немного хлеба.

Я тебе подарю ломкий стебель травы, тонкий запах смолы и немного хлеба.

На границе где есть светофоры, но нет дорог, где седые женщины бреют виски,

Я тебе помогу отыскать предлог, чтоб забыть без труда, что мы были близки.

Я тебе помогу отыскать предлог, чтоб забыть без труда, что мы были близки.

Будет ночь в небесах, будет терем в лесах, будешь ты со мной.

И доволен останется тот, кто так был высоко.

Он благословит нас своей рукой и станет, станет опять так далеко.

На границе хмурых мужей и безутешных подруг, где празднуют годы столетней тихой войны,

Я тебя сберегу от старческих мук, наши счеты и дни уже сочтены.

Я тебя сберегу от старческих мук, наши счеты и дни уже сочтены.

Будет ночь в небесах, будет терем в лесах, будешь ты со мной.

И доволен останется тот, кто так был высоко.

Он благословит нас своей рукой и станет, станет опять так далеко.

Будет ночь в небесах, будет терем в лесах, будешь ты со мной.

И доволен останется тот, кто так был высоко.

Он благословит нас своей рукой и станет, станет опять так далеко.

На границе где воют собаки и плачут львы, где послушное солнце ложится в объятья неба,

Я тебе подарю ломкий стебель травы, тонкий запах смолы и немного хлеба.

Я тебе подарю ломкий стебель травы, тонкий запах смолы и немного хлеба.

Ім'я твоє під забороною, телефонний голос тане, а я не поспішаю до тебе.

Ти - мегаполіс, народжений влітку, ближче, ближче до весни,

Ближче, ближче до весни.

На кордоні, де виють собаки і плачуть леви, де слухняне сонце лягає в обійми неба,

Я тобі подарую ламке стебло трави, тонкий запах смоли та трохи хліба.

Я тобі подарую ламке стебло трави, тонкий запах смоли та трохи хліба.

На кордоні де є світлофори, але немає доріг, де сиві жінки голять віскі,

Я тобі допоможу знайти привід, щоб забути легко, що ми були близькі.

Я тобі допоможу знайти привід, щоб забути легко, що ми були близькі.

Буде ніч у небесах, буде терем у лісах, будеш ти зі мною.

І задоволений лишиться той, хто так був високо.

Він благословить нас своєю рукою і стане, знову стане так далеко.

На межі похмурих чоловіків та невтішних подруг, де святкують роки сторічної тихої війни,

Я тебе збережу від старечих мук, наші рахунки та дні вже пораховані.

Я тебе збережу від старечих мук, наші рахунки та дні вже пораховані.

Буде ніч у небесах, буде терем у лісах, будеш ти зі мною.

І задоволений лишиться той, хто так був високо.

Він благословить нас своєю рукою і стане, знову стане так далеко.

Буде ніч у небесах, буде терем у лісах, будеш ти зі мною.

І задоволений лишиться той, хто так був високо.

Він благословить нас своєю рукою і стане, знову стане так далеко.

На кордоні, де виють собаки і плачуть леви, де слухняне сонце лягає в обійми неба,

Я тобі подарую ламке стебло трави, тонкий запах смоли та трохи хліба.

Я тобі подарую ламке стебло трави, тонкий запах смоли та трохи хліба.