когда устанешь - Ночные Снайперы

Когда устанешь,

Скажи, что не права,

Скажи, что осень

Вошла в свои права,

Что солнце больше

Не греет ни черта,

Остыли море, берег,

Горы, ветер и луна.

А нынче белым мелом

Посыпает все кругом

Зима, одетая в кафтан

Расшитый серебром.

В ее руке звенящий бубен,

А в другой — метла,

Она дорожки, что ведут к тебе

Все замела.

Когда устанешь,

Тетради нотной лист

Раскрой и, может,

Ты сочинишь каприз.

Hастрой гитару —

Принцессу кратких снов.

И не держи комок в руке

Зажатый нежных слов.

А нынче белым мелом…

Когда устану, я

В последний свой приют

Приду, пусть даже там

Никого не ждут.

Весенним ветром

Влечу в свой rock-n-roll,

В процессе этом позабыв,

Где потолок, где пол…

А нынче белым мелом…

Коли втомишся,

Скажи, що не права,

Скажи, що осінь

Увійшла у свої права,

Що сонце більше

Не гріє ні чорта,

Охолонули море, берег,

Гори, вітер і місяць.

А нині білою крейдою

Посипає все кругом

Зима, одягнена в кафтан

Розшитий сріблом.

У її руці дзвінкий бубон,

А в другий — мітла,

Вона доріжки, що ведуть до тебе

Все заміла.

Коли втомишся,

Зошити нотний лист

Розкрий і, може,

Ти придумаєш каприз.

Настрой гітару —

Принцесу коротких снів.

І не тримай грудок у руці

Стиснутий ніжних слів.

А нині білою крейдою...

Коли втомлюся, я

В останній свій притулок

Прийду, хай навіть там

Нікого не чекають.

Весняним вітром

Ваблю в свій rock-n-roll,

У цьому процесі забувши,

Де стеля, де підлога?

А нині білою крейдою...