до востребования - Ночные Снайперы

Ангелам в подарок мои грехи, чтобы отвернулись и улетели.

В сорок лет читать свои стихи вечером кому-то — шаг отважный.

Снайперам в подарок — пальцы и курки.

По твоей спине читаю адрес важный —

Припев:

До, до, до, до, до, во — востребова — ния.

Ни ты, никто не устоит, когда

Устои стоят ничего, когда года с привычкой спорят,

И лебединой песне лет обычным слогом губы вторят.

Да мы проиграли, ну и что?

Время бесполезней шелухи.

В литрах пива не достать до дна, но с тобой мне было хорошо.

То, что помнишь ты, то помню я, то, что помню я, то помнишь ты —

Милые, наивные мечты, сказки-обещания.

Припев:

До, до, до, до, до, во — востребова — ния.

Ни ты, никто не устоит, когда

Устои стоят ничего, когда года с привычкой спорят,

И лебединой песне лет обычным слогом губы вторят.

Выход есть, но он один, это — выход на дорогу.

Я скажу тебе не много — оставайся цел и невредим.

И вперёд иду, вперёд, белой стрелкой в синем круге,

Чёткой линией по полю, траекторией на взлёт.

Указатель не поймёт, это суша или море,

Это радость или горе, это смерть или полёт.

Только сузятся глаза и метнутся отраженьем,

И кошачьих фар скольженье ослепит и промелькнёт.

Ангелам у подарунок мої гріхи, щоб відвернулися і полетіли.

У сорок років читати свої вірші ввечері комусь крок відважний.

Снайперам у подарунок — пальці та курки.

По твоєї спині читаю адресу важливу

Приспів:

До, до, до, до, до, до, затребувань.

Ні, ти, ніхто не встоїть, коли

Підвалини стоять нічого, коли роки зі звичкою сперечаються,

І лебединої пісні років звичайним складом губи вторять.

Так ми програли, ну і що?

Час даремніше лушпиння.

В літрах пива не дістати до дна, але з тобою мені було добре.

Те, що пам'ятаєш ти, то пам'ятаю я, те, що пам'ятаю я, то пам'ятаєш ти —

Милі, наївні мрії, казки-обіцянки.

Приспів:

До, до, до, до, до, до, затребувань.

Ні, ти, ніхто не встоїть, коли

Підвалини стоять нічого, коли роки зі звичкою сперечаються,

І лебединої пісні років звичайним складом губи вторять.

Вихід є, але він один, це вихід на дорогу.

Я скажу тобі не багато — залишайся цілий і неушкоджений.

І перед іду, вперед, білою стрілкою в синьому колі,

Чіткою лінією по поля, траєкторією на зліт.

Покажчик не зрозуміє, це суша чи море,

Це радість чи горе, це смерть чи політ.

Тільки звузяться очі і метнуться відбитком,

І котячих фар ковзання засліпить і промайне.