черно-белый король - Ночные Снайперы

Для чего этот звук стал наградой за смерть, для кого ты танцуешь на небе

фокстрот?

Ничего не приносит мне дней круговерть, никого не зовёт твой измученный рот.

Твоя тень обнимает за плечи меня, высота отрывает печаль от земли.

Нам с тобой не хватило вчерашнего дня, на снегу — дым костров да кругом корабли.

Припев:

Я не знаю, что опять со мной!

Зову я — Небо, небо!

Где ты, чёрно-белый мой король?

Но глупо ждать ответа.

Ночь, сырая мгла и раскалённые угли, но нет тепла.

Твоя тень обнимает за плечи меня, высота отрывает печаль от земли.

Нам с тобой не хватило вчерашнего дня, на снегу — дым костров да кругом корабли.

Припев:

Я не знаю, что опять со мной!

Зову я — Небо, небо!

Где ты, чёрно-белый мой король?

Но глупо ждать ответа.

Ночь, сырая мгла и раскалённые угли, но нет тепла.

Я молю тебя, мой чёрно-белый король, стань кольцом на моей терпеливой руке,

Не считай наши встречи изящной игрой, не держи свою дверь на английском замке.

Но одна я останусь, а ты не придёшь, темнота моё горло сожмёт тишиной,

Солнца луч прикоснётся к холодным губам и мольба сольётся с кирпичной стеной.

Я не знаю, что опять со мной…

Для чого цей звук став нагородою за смерть, для кого ти танцюєш на небі

фокстрот?

Нічого не приносить мені днів круговерть, нікого не кличе твій змучений рот.

Твоя тінь обіймає за плечі мене, висота відриває смуток від землі.

Нам із тобою не вистачило вчорашнього дня, на снігу — дим багать та навколо кораблі.

Приспів:

Я не знаю, що знову зі мною!

Кличу я — Небо, небо!

Де ти, мій чорно-білий король?

Але нерозумно чекати відповіді.

Ніч, сира імла і розжарене вугілля, але немає тепла.

Твоя тінь обіймає за плечі мене, висота відриває смуток від землі.

Нам із тобою не вистачило вчорашнього дня, на снігу — дим багать та навколо кораблі.

Приспів:

Я не знаю, що знову зі мною!

Кличу я — Небо, небо!

Де ти, мій чорно-білий король?

Але нерозумно чекати відповіді.

Ніч, сира імла і розжарене вугілля, але немає тепла.

Я молю тебе, мій чорно-білий король, стань кільцем на моїй терплячій руці,

Не вважай наші зустрічі витонченою грою, не тримай свої двері на англійському замку.

Але одна я стану, а ти не прийдеш, темрява моє горло стисне тишею,

Сонце промінь доторкнеться до холодних губ і мольба зіллється з цегляною стіною.

Я не знаю, що знову зі мною…