Rivivere - Nitro

Ho scritto un pezzo dentro una tua foto

Sopra il tuo sorriso spento e fuori fuoco

Sai che tengo tutto dentro e non mi sfogo

E pure al centro io mi sento fuori luogo

Ma ho scritto un pezzo dentro una tua foto

Con il tuo sorriso spento e fuori fuoco

Sai che tengo tutto dentro e non mi sfogo

E pure dentro te io mi sento fuori luogo e poi

Tu non sai cosa vuol dire nascere pieni di vuoto

Già vedendo la tua fine con lo sguardo nell’ignoto

Poi morire per rivivere come in un videogioco

Per sentire la vertigine per quanto duri poco e scrivere!

Che vuol dire svenire tra le tue braccia

Mentre scopo con un’altra e penso ancora alla tua faccia

Ridico le ragioni per le quali mi rintraccia

Per i nostri anni migliori e i regali che mi rinfaccia

È incredibile, sai che vuol dire cambiare posto

Per convivere col mostro solo a suon di rime e inchiostro

Poi convincere se stessi che anche oggi è tutto a posto

Sopravvivere agli eccessi per pagarne il frutto e il costo, uh!

È un altro compleanno del cazzo

E Cristo Iddio, quanto rimpiango di non esser nato a Marzo

Coi fiori che ora sbocciano e s’intonano col quarzo

Invece del freddo riflesso dentro i miei occhi di ghiaccio!

E al mio fianco dormire in posti piccoli e abbracciarsi

Per convincere i tuoi sogni ed i miei incubi a mischiarsi

E baciarsi, fino quasi a strozzarsi appiccicati

Nella morte nella quale siam rinati per catarsi!

Ma non ho fiori da darti io ho soltanto resti e scarti

E la mia casa invasa abrasa dai miei mille testi sparsi

Una saga di vita odiata colmata da teschi marci

Per l’incontro di una fata che è in data da destinarsi!

Pagine da un calice dalle sorsate amare

Non fanno piangere quanto le lacrime di un padre

Che mi saprà ascoltare nonostante ciò che sono

Anche se un grande cantante non sempre resta un grande uomo

Ed è importante, quando crolla la colonna portante

Esulta la folla per la colpa di una donna arrogante!

Si stupisce del mio sguardo sempre spento vuoto e assente

Se capisse che anche quando scopo sento poco e niente

Cazzo!

Quanto aspetto il giorno in cui ritorni

Immerso in ogni mio complesso compresso da buchi enormi

Non ti è chiaro il concetto allora lascia che ti informi

Odio scrivere sul letto sapendo che adesso dormi!

È uno di quei giorni in cui ricamo teli neri

Levitiamo tra i pensieri ed evitiamo i più sinceri

Forse ci meritiamo di sembrare più leggeri

Ma quando ho detto «Ti amo» tu dov’eri?

Eh?

Ho scritto un pezzo dentro una tua foto

Sopra il tuo sorriso spento e fuori fuoco

Sai che tengo tutto dentro e non mi sfogo

E pure al centro io mi sento fuori luogo

Ma ho scritto un pezzo dentro una tua foto

Con il tuo sorriso spento e fuori fuoco

Sai che tengo tutto dentro e non mi sfogo

E pure se ci provo non so dare uno scopo a noi

Я написав твір на вашій фотографії

Над твоєю тьмяною і розсіяною посмішкою

Ти знаєш, що я все це тримаю всередині і не випускаю

І все ж у центрі я почуваюся не на своєму місці

Але я написав частину на вашій фотографії

З твоєю тьмяною і розсіяною посмішкою

Ти знаєш, що я все це тримаю всередині і не випускаю

І навіть всередині тебе я відчуваю себе не на своєму місці

Ви не знаєте, що означає народитися сповненим порожнечі

Вже бачиш свій кінець поглядом у невідоме

Потім помри, щоб пережити, як у відеогрі

Відчути запаморочення, як коротко воно триває, і написати!

Що означає впасти в непритомність на руках

Поки я трахаюсь з іншим і все ще думаю про твоє обличчя

Я повторюю причини, чому він мене вистежує

За наші найкращі роки та подарунки, які він кидає мені

Це дивовижно, ви знаєте, як це мінятися місцями

Жити з монстром тільки під звуки віршів і чорнила

Тоді переконай себе, що навіть сьогодні все добре

Пережити ексцеси, щоб заплатити за фрукти і вартість, е-е!

Це ще один бісаний день народження

І Боже Боже, як я шкодую, що не народився в березні

З квітами, які зараз розквітають і співзвучні з кварцом

Замість холоду, що відбивається в моїх крижаних очах!

А поруч спати в маленьких місцях і обіймаємо один одного

Щоб твої мрії та мої кошмари змішалися

І цілуються, мало не захлинаючись один одним

У смерті, в якій ми відроджуємось для катарсису!

Але в мене немає квітів, щоб подарувати вам, у мене є лише залишки та обрізки

І мій захоплений дім потертий моїми тисячами розрізнених текстів

Ненависна життєва сага, наповнена гнилими черепами

Для зустрічі феї, яка має бути визначена!

Сторінки з келиха з гіркими ковтками

Вони не плачуть, як батькові сльози

Хто буде знати, як мене слухати, незважаючи на те, хто я є

Навіть якщо великий співак не завжди є великою людиною

І важливо, коли хребет руйнується

Натовп вболіває за провину зарозумілої жінки!

Його дивує мій погляд, який завжди тупий, порожній і відсутній

Якби він зрозумів, що навіть коли я трахаюсь, я відчуваю мало і нічого

До біса!

Як довго я чекаю дня, коли ти повернешся

Занурений у кожен свій комплекс, стиснутий величезними дірами

Концепція вам незрозуміла, тому дозвольте мені повідомити вас

Я ненавиджу писати на ліжку, знаючи, що ти зараз спиш!

Це один із тих днів, коли я вишиваю чорні аркуші

Давайте левітувати серед своїх думок і уникати найщиріших

Можливо, ми заслуговуємо виглядати легше

Але коли я сказав «Я тебе люблю», де ти був?

га?

Я написав твір на вашій фотографії

Над твоєю тьмяною і розсіяною посмішкою

Ти знаєш, що я все це тримаю всередині і не випускаю

І все ж у центрі я почуваюся не на своєму місці

Але я написав частину на вашій фотографії

З твоєю тьмяною і розсіяною посмішкою

Ти знаєш, що я все це тримаю всередині і не випускаю

І навіть якщо я спробую, я не знаю, як дати нам мету