Океан и два двора - Николай Коршунов

Из тени дня закат голодным зверем выполз,

Бесшумно пробежался по моим следам

И на стене моей зажёг плакаты Битлз,

А на твоём столе — пластинку Notre-Dame

И потушили бы пожар твои ладони,

Но без тебя мои сгорают вечера

Ты вся во Франции, а я — на Альбионе,

Нас делят океан и два двора

Там, где живут герои наших снов и книжек,

Себя мы прячем от обманов и проблем

Ты без меня гуляешь с кем-то по Парижу,

Я без тебя давно болею за West Ham

И, словно дробь ночных колёс на перегоне,

Похожи друг на друга завтра и вчера,

Но ты во Франции, а я — на Альбионе,

Нас делят океан и два двора

Когда, пропитанный туманами и смогом,

С дороги я вернусь обратно в город наш,

Я постучусь к тебе — но сразу за порогом

Барьер, ничем не одолимый, как Ла-Манш

Мы заблудились, словно дети на перроне,

Мы не заметили, как кончилась игра…

И ты — во Франции, а я — на Альбионе,

Нас делят океан и два двора

З тіні дня захід сонця голодним звіром виповз,

Безшумно пробігся моїми слідами

І на стіні моєї запалив плакати Бітлз,

А на твоїм столі — платівку Notre-Dame

І погасили би пожежу твої долоні,

Але без тебе мої згоряють вечори

Ти вся у Франції, а я — на Альбіоні,

Нас ділять океан і два двори

Там, де живуть герої наших снів та книжок,

Себе ми ховаємо від обманів і проблем

Ти без мене гуляєш з кимось по Парижу,

Я без тебе давно вболіваю за West Ham

І, мов дріб нічних коліс на перегоні,

Схожі друг на друга завтра і вчора,

Але ти у Франції, а я —на Альбіоні,

Нас ділять океан і два двори

Коли, просочений туманами та смогом,

З дороги я повернуся назад у місто наше,

Я постукну до тебе — але відразу за порогом

Бар'єр, нічим непереборний, як Ла-Манш

Ми заблукали, немов діти на пероні,

Ми не помітили, як скінчилася гра.

І ти — у Франції, а я — на Альбіоні,

Нас ділять океан і два двори