Papa Won't Leave You, Henry - Nick Cave & The Bad Seeds

I went out walking the other day

The wind hung wet around my neck

My head it rung with screams and groans

From the night I spent amongst her bones

I passed beside the mission house

Where that mad old buzzard, the reverend,

Shrieked and flapped about life after your dead

Well, I thought about my friend, Michel

How they rolled him in linoleum

And shot him in the neck

A bloody halo, like a think-bubble

Circling his head

And I bellowed at the firmament

Looks like the rains are hear to stay

And the rain pissed down upon me And washed me all away

Saying

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Well, the road is long

And the road is hard

And many fall by the side

But Papa won’t leave you, Henry

So there ain’t no need to cry

And I went on down the road

He went on down the road

And I went on down the road

He went on down the road

Well, the moon it looked exhausted

Like something you should pity

Spent an age-spotted

Above the sizzling wires of the city

Well, it reminded me of her face

Her bleached and hungry eyes

Her hair was like a curtain

Falling open with the laughter

And closing with the lies

But the ghost of her still lingers on Though she’s passed through me And is gone

The slum dogs, they are barking

And the rain children on the streets

And the tears that we will weep today

Will all be washed away

By the tears that we will weep again tomorrow

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

For the road is long

And the road is hard

And many fall by the side

But Papa won’t leave you, Henry

So there ain’t no need to cry

And I went on down the road

He went on down the road

And I went on down the road

He went on down the road

And I came upon a little house

A little house upon a hill

And I entered through, the curtain hissed

Into the house with its blood-red bowels

Where wet-lipped women with greasy fists

Crawled the ceilings and the walls

They filled me full of drink

And led me round the rooms

Naked and cold and grinning

Until everything went black

And I came down spinning

I awoke so drunk and full of rage

That I could hardly speak

A fag in a whale-bone corset

Draping his dick across my cheek

And its into the shame

And its into a guilt

And its into the fucking fray

And the walls ran red around me A warm arterial spray

Saying

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Well, the night is dark

And the night is deep

And its jaws are open wide

But Papa won’t leave you, Henry

So there ain’t no need to cry

And I went on down the road

He went on down the road

And I went on down the road

He went on down the road

It’s the rainy season where I’m living

Death comes leaping out of every doorway

Wasting you for money, for your clothes

And for your nothing

Entire towns being washed away

Favelas exploding on inflammable spillways

Lynch-mobs, death squads, babies being born without brains

The mad heat and the relentless rains

And if you stick your arm into that hole

It comes out sheared off to the bone

And with her kisses bubbling on my lips

I swiped the rain and nearly missed

And I went on down the road

He went on down the road

Singing

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Papa won’t leave you, Henry

Papa won’t leave you, Boy

Well, the road is long

And the road is hard

And many fall by the side

But Papa won’t leave you, Henry

So there ain’t no need to cry

And I went on down the road

He went on down the road

And I went on down the road

He went on down the road

Bent Beneath my heavy load

Under his heavy load

Yeah, I went on down the road

Yeah, he went on down the road

Woah, woah

Woah, woah

Woah, woah

Woah, woah

And I went on down that road

Днями я вийшов гуляти

Вологий вітер висів мені на шию

У моїй голові дзвонили крики й стогони

З тієї ночі, яку я провів серед її кісток

Я пройшов біля будинку місії

Де той скажений старий канюк, преподобний,

Кричав і махав про життя після твоїх мертвих

Ну, я подумав про свого друга Мішеля

Як закатали його в лінолеумі

І вистрілив йому в шию

Кривавий ореол, схожий на міхур

Кругом головою

І я ревів на небосхил

Схоже, що дощі — чутно

І дощ обсипав мене І змив всього

кажучи

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Ну, дорога довга

І дорога важка

І багато хто падає поруч

Але тато не залишить тебе, Генрі

Тож не потрібно плакати

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

Ну, місяць виглядав виснаженим

Ніби щось, що треба пожаліти

Провели помітно

Над шиплячими проводами міста

Ну, це нагадало мені її обличчя

Її вибілені й голодні очі

Її волосся було як завіса

Від сміху відкривається

І закриття брехнею

Але привид її все ще залишається Хоча вона пройшла крізь мене І зникла

Собаки з нетрів, вони гавкають

І діти дощу на вулицях

І сльози, які ми сьогодні будемо плакати

Все буде змито

Сльозами, які ми знову будемо плакати завтра

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Бо дорога довга

І дорога важка

І багато хто падає поруч

Але тато не залишить тебе, Генрі

Тож не потрібно плакати

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

І я натрапив на маленький будиночок

Маленький будиночок на пагорбі

І я увійшов, завіса зашипіла

У хату з її криваво-червоними надрами

Де мокрі губи жінки з жирними кулаками

Поповз стелі та стіни

Вони наповнили мене напоєм

І провів мене по кімнатах

Голий, холодний і усміхнений

Поки все не стало чорним

І я спустився, обертаючись

Я прокинувся такий п’яний і сповнений гніву

Що я навряд чи міг говорити

Педик у корсеті з китової кістки

Перетягнув свій член на мою щоку

І це соромно

І це вина

І це в бійку

І стіни почервоніли навколо мене Теплий артеріальний спрей

кажучи

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Ну, ніч темна

І ніч глибока

І щелепи його широко розкриті

Але тато не залишить тебе, Генрі

Тож не потрібно плакати

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

Це сезон дощів, де я живу

З кожних дверей вискакує смерть

Витрачуєте вас на гроші, на ваш одяг

І за твоє нічого

Змиваються цілі міста

Фавели вибухають на легкозаймистих водозливах

Лінч-моби, ескадрони смерті, діти, що народжуються без мізків

Шалена спека і невпинні дощі

І якщо ви просунете руку в цю дірку

Він виходить обрізаним до кістки

І з її поцілунками на моїх губах

Я протягнув дощ і ледь не пропустив

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

Спів

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Тато не залишить тебе, Генрі

Тато не покине тебе, хлопчику

Ну, дорога довга

І дорога важка

І багато хто падає поруч

Але тато не залишить тебе, Генрі

Тож не потрібно плакати

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

І я пішов далі по дорозі

Він пішов далі дорогою

Зігнувся під моїм важким вантажем

Під його важким навантаженням

Так, я пішов далі по дорозі

Так, він поїхав по дорозі

Вау, вау

Вау, вау

Вау, вау

Вау, вау

І я пішов цією дорогою