O'Malley's Bar Pt. 2 - Nick Cave & The Bad Seeds

Oh, my God

Oh yeah, oh yeah

Oh yeah, I said oh yeah

«I have no free will,» I sang

As I flew about the murder

Mrs. Richard Holmes, she screamed

Well, you really should have heard her

I sang and I laughed, I howled and I wept

I panted and I squealed

I blew a hole in Mrs. Richard Holmes

Who used her husband as a shield

He screamed, «You are an evil man»

And I paused a while to wonder

If I have no free will then how can I

Be morally culpable, I wonder?

I shot Richard Holmes in the stomach

I said, «It felt good to take your life»

I’m not sure, but I think he thanked me

As he lay down next to his wife

«It's nice to be nice,» I replied to him

And he gave a little cough

«Yeah, it’s nice to be nice» and I neatly aimed

And blew his head completely off

I’ve lived in this town for thirty years

And to no one I am a stranger

And I put new bullets in my gun

Chamber upon chamber

When I turned my gun on the bird-like Mr. Brooks

I thought of Saint Francis and his sparrows

And as I shot down the youthful Richardson

It was Sebastian I thought of and his arrows

Oooh mmmm ohhhh

Oh my God, oh my God

He shot him in the fu-ing head

I said, «I want to introduce myself

And I’m glad that all you came»

And I lept upon the bar

And I shouted out my name

Well, Jerry Bellows, he hugged his stool

Closed his eyes and shrugged and laughed

And with an ashtray as big as a really bloody big brick

I split his skull in half

«This hurts me more than it hurts you,» I said

And I sat on the bar and cried

And for a strange moment, no one moved or spoke

They all sat like that for a while

«It's nice to be nice,» I said again

Well it is, and that’s a fact

I smiled at Henry Davenport

I think Henry Davenport smiled back

Well, from the position I was sitting

The strangest thing I ever saw

The bullet entered through the top of Henry’s chest

And blew his bowels out on the floor

Well I floated down the counter

Showing no remorse

I shot a hole in Kathleen Carpenter

Recently divorced

The remorse I felt, the remorse I had

Clung to everything

From the raven’s hair upon my head

To the feathers on my wings

«Life is grand,» I shouted

«But death is just the best!»

And I glided through the bodies

And killed the fat man Vincent West

Who sat quietly in his chair

A grown man become a child

And I raised the gun up to his head

Executioner-style

He made no attempt to resist

So fat and dull and lazy

«Did you know I live in your street?»

I cried

And he looked at me like I was crazy

«Oh,» he said, «I had no idea»

He grew as quiet as a mouse

And the roar of the pistol when it went off

Near blew that roof right off the house

Ohhhhh uh huh ugh

Oh my God, oh my God

He shot him in the fu-ing head

Боже мій

О так, о так

О, так, я  сказав, о так

«У мене немає свободи волі», — співав я

Коли я летів про вбивство

Місіс Річард Холмс, кричала вона

Ну, ти справді повинен був її почути

Я співав і сміявся, вив і плакав

Я задихався й пищав

Я продув дірку в місіс Річард Холмс

Яка використовувала свого чоловіка як щит

Він кричав: «Ти – зла людина»

І я зупинився на деякий час, щоб задуматися

Якщо я не маю вільної волі, то як я можу?

Цікаво, бути морально винним?

Я вистрілив у Річарда Холмса в живіт

Я сказав: «Було приємно позбавити твоє життя»

Я не впевнений, але я думаю, що він подякував мені

Коли він ліг біля свої дружини

«Приємно бути гарним, — відповів я йому

І він трохи закашлявся

«Так, приємно бути приємним», і я аккуратно прицілився

І повністю відірвав йому голову

Я живу в цьому місті вже тридцять років

І нікому я не чужий

І я вставив нові кулі у мій пістолет

Палата за палатою

Коли я повернув пістолет на пташиного містера Брукса

Я подумав про святого Франциска та його горобців

І як я збив юного Річардсона

Я думав про Себастьяна та його стріли

Ооо мммм ооооо

Боже мій, Боже мій

Він вистрілив йому в голову

Я сказала: «Я хочу представитися

І я радий, що всі ви прийшли»

І я спав на барі

І я викрикнув своє ім’я

Ну, Джеррі Беллоуз, він обняв свій табурет

Заплющив очі, знизав плечима й засміявся

І з попільничкою великою з справді криваву велику цеглу

Я розколов його череп навпіл

«Це боляче мені більше, ніж тобі, — сказав я

А я сиділа на барі й плакала

І в якийсь дивний момент ніхто не ворухнувся і не заговорив

Якийсь час вони всі так сиділи

«Приємно бути гарним, — повторив я

Так є, і це факт

Я усміхнувся Генрі Девенпорту

Думаю, Генрі Девенпорт посміхнувся у відповідь

Ну, з положення, в якому я сидів

Найдивніше, що я бачив

Куля ввійшла у верхню частину грудей Генрі

І видихнув його кишки на підлогу

Ну, я поплив по прилавку

Не показуючи докорів сумління

Я пробив дірку в Кетлін Карпентер

Нещодавно розлучилися

Розкаяння, яке я відчував, каяття, яке я відчував

Причепився до усього

З воронячого волосся на моїй голові

До пір’я на моїх крилах

«Життя велике», — крикнув я

«Але смерть — це найкраще!»

І я ковзав крізь тіла

І вбив товстуна Вінсента Веста

Хто тихо сидів у своєму кріслі

Дорослий чоловік стає дитиною

І я підніс пістолет до його голови

У стилі ката

Він не намагався чинити опір

Такий товстий, нудний і ледачий

«Ти знаєш, що я живу на твоїй вулиці?»

Я плакав

І він подивився на мене, наче я божевільний

«О, — сказав він, — я поняття не мав»

Він виріс тихий, як миша

І рев пістолета, коли він вибухнув

Недалеко збив цей дах з будинку

Аааааааааааа

Боже мій, Боже мій

Він вистрілив йому в голову