Soleil d'hiver - Niagara

Elle n'était pas du genre à se faire remarquer

C'était jamais elle qu’on invitait à danser

Elle avait plutôt l’impression de gêner

Peut-être avait-elle envie de tout casser

Elle habitait plus loin, dans la rue d'à coté

Je suis sûre que vous l’avez déjà rencontrée

Son visage était transparent comme l'été

Mais elle avait toujours l’air de s’ennuyer

Elle voulait toucher le soleil

Rien ne sera pareil

Perdue dans son sommeil

Et puis les nuages étincellent

Sur des étangs de miel

Et mes larmes s’emmêlent

J’ai toujours su qu’elle allait partir en fumée

Elle aurait tout donné pour se faire oublier

Un matin, en silence, elle s’est défilée

Et elle est partie sur la pointe des pieds

Elle avait décidé de ne plus s’inquiéter

C'était la fin de l’hiver, mais elle s’en foutait

Au bord du quai, doucement elle a sauté

Ses cheveux, lentement, dans l’eau ont coulé

Elle voulait toucher le soleil

Rien ne sera pareil

Perdue dans son sommeil

Et puis les nuages étincellent

Sur des étangs de miel

Et mes larmes s’emmêlent

Elle avait décidé de ne plus s’inquiéter

C'était la fin de l’hiver, mais elle s’en foutait

Au bord du quai, doucement elle a sauté

Ses cheveux, lentement, dans l’eau ont coulé

Elle voulait toucher le soleil

Rien ne sera pareil

Perdue dans son sommeil

Et puis les nuages étincellent

Sur des étangs de miel

Et mes larmes s’emmêlent

Elle voulait toucher le soleil

Rien ne sera pareil

Perdue dans son sommeil

Et puis les nuages étincellent

Sur des étangs de miel

Et mes larmes s’emmêlent

Вона не була з тих, хто виділявся

Ми ніколи не запрошували на танець її

Вона більше відчувала себе незручністю.

Може, вона хотіла все зламати

Вона жила далі по сусідній вулиці

Я впевнений, що ви зустрічали її раніше

Її обличчя було прозорим, як літо

Але вона завжди виглядала нудьгуючою

Вона хотіла доторкнутися до сонця

Ніщо не буде колишнім

Загублена уві сні

І тоді хмари виблискують

На медоносних ставках

І мої сльози сплуталися

Я завжди знав, що вона закурить

Вона б віддала все, щоб її забути

Одного ранку, мовчки, вона вислизнула

І вона навшпиньки відійшла

Вона вирішила більше не хвилюватися

Був кінець зими, але їй було все одно

На краю лави вона тихо підскочила

Її волосся повільно потонуло у воді

Вона хотіла доторкнутися до сонця

Ніщо не буде колишнім

Загублена уві сні

І тоді хмари виблискують

На медоносних ставках

І мої сльози сплуталися

Вона вирішила більше не хвилюватися

Був кінець зими, але їй було все одно

На краю лави вона тихо підскочила

Її волосся повільно потонуло у воді

Вона хотіла доторкнутися до сонця

Ніщо не буде колишнім

Загублена уві сні

І тоді хмари виблискують

На медоносних ставках

І мої сльози сплуталися

Вона хотіла доторкнутися до сонця

Ніщо не буде колишнім

Загублена уві сні

І тоді хмари виблискують

На медоносних ставках

І мої сльози сплуталися