Halfway Home - Nerina Pallot

I’ve got a quarter in my pocket of an apple left to eat:

It’s a wonder that I’m standing on my own two feet.

In the shadow of a thousand veiled Victorian goodbyes

Jewels of litter come to greet me, and it stings my eyes.

Oh it burns like a fire and it pulls me through-

We are parted by desire for the strange and new.

I’ve got a quarter in my pocket, I’m advancing to the booth,

I am picking up and praying that I talk to you.

And now, I’m halfway home, I’m at the corner of our street,

Would you like to come and meet me?

Now that I am halfway home

Man, I never felt so lonely-

I long for you to hold me now I’m home.

Somedays, there was comfort as a stranger far from home

Sometimes, a hunger and a longing not to be alone.

Imagining emotion in each man that I would meet-

But it was physics, and subtraction, to an ancient beat.

Oh, it burned like a fire and I wore it so…

We are tied up in desire and we won’t let go.

Well, I’ve no quarter in my pocket of no apple left to eat;

I am running, I am running and I can’t feel my feet.

And now, I’m halfway home, I’m at the corner of our street,

Would you like to come and meet me?

Now that I’m halfway home

Man, I never felt so lonely-

I long for you to hold me now I’m home

Now I’m home, home is where I wanna be,

Now I’m home, home is where I’m gonna be.

Past the church and past the steeple,

Past the sad and lonely people,

Past the old school on the avenue,

I am running, I am running…

And now, I’m halfway home, I’m at the corner of our street,

Would you like to co9me and meet me Now that I’m halfway home

Man, I never felt so lonely-

I long for you to hold me now I’m home.

У мене в кишені залишилася четвертинка яблука:

Дивно, що я стою на власних ногах.

У тіні тисячі завуальованих вікторіанських прощань

Коштовності сміття приходять привітати мене, і це боляє мені очі.

О, це горить, як вогонь, і тягне  мене крізь...

Нас розлучає бажання до дивного та нового.

У мене в кишені чверть, я йду до кіоску,

Я піднімаю і молюся, щоб поговорити з вами.

А тепер я на півдорозі додому, я на розі нашої вулиці,

Хочете прийти і зустрітися зі мною?

Тепер, коли я на півдорозі додому

Чоловіче, я ніколи не відчував себе таким самотнім...

Я хочу, щоб ти обняв мене, тепер я вдома.

Колись був комфорт, як незнайомець далеко від дому

Іноді голод і бажання не бути самотнім.

Уявляючи емоції в кожному чоловікові, з яким я познайомлюсь,

Але це була фізика і віднімання в стародавньому ритмі.

О, воно горіло, як вогонь, і я в нього так…

Ми зав’язані бажаннями, і ми не відпускаємо.

Ну, у мене в кишені не залишилося жодного яблука;

Я бігаю, бігаю і не відчуваю ног.

А тепер я на півдорозі додому, я на розі нашої вулиці,

Хочете прийти і зустрітися зі мною?

Тепер, коли я на півдорозі додому

Чоловіче, я ніколи не відчував себе таким самотнім...

Я хочу, щоб ти обняв мене, тепер я вдома

Тепер я вдома, дім — там, де я бажаю бути,

Тепер я вдома, дім — там, де я буду.

Повз церкву і повз шпиль,

Повз сумних і самотніх людей,

Повз стару школу на проспекті,

Я бігаю, бігаю…

А тепер я на півдорозі додому, я на розі нашої вулиці,

Хочеш познайомитись зі мною зараз, коли я на півдорозі додому

Чоловіче, я ніколи не відчував себе таким самотнім...

Я хочу, щоб ти обняв мене, тепер я вдома.