По ночам - Нейромонах Феофан

Ночью в лесу холодно-темно,

И горит впотьмах лишь мое окно.

Дабы сон сберечь от отродья зла,

Мне лучину жечь надо досветла,

Сея хладный свет во мрак,

Медленно горит луна,

Охраняя безмятежность сна.

В ярком свете дня все кругом светло.

Доброго зверья средь елей полно,

Но лишь гаснет свет, вострые клыки

Тьма оголяет, свет мой рвать в куски.

Оберег мой лишь огонь,

Ночью мрака тварь вольна,

Но к огню не подойдет она.

Вночі в лісі холодно-темно,

І горить у пітьмі лише моє вікно.

Щоб сон зберегти від порід зла,

Мені лучину палити треба до світанку,

Сіючи холодне світло у темряву,

Повільно горить місяць,

Охороняючи безтурботність сну.

В яскравому світлі дня все навколо світло.

Доброї звірини серед ялин повно,

Але тільки гасне світло, гострі ікла

Темрява оголює, світло моє рвати в шматки.

Оберіг мій лише вогонь,

Вночі мороку тварюка вільна,

Але до вогню не підійде вона.