Так и знай - Нейромонах Феофан

Путник одинокий посредине дня

Проходил угрюмо поодаль от меня.

Волочил понуро за спиной своей

Грусть-печаль глубокую сквозь пучину дней.

Углядев меня, он с надеждою в глазах,

С нестерпимой болью, со скрежетом в зубах,

О своей судьбине молча вопрошал,

Как преодолеть ему сей судьбы оскал?

Эх!

Коль сюды тебя занесло - дальше путь твой будет славен!

Песнопение лучше слов память обо мне оставит!

Древнерусское ремесло я осваивал годами.

Разнесёт по тебе тепло лишь одно воспоминание!

Так и знай - на далёкой стороне тот же сокол по небу летает.

Так и знай - эта память обо мне словно северные льды не тает.

Так и знай - на далёкой стороне тот же сокол по небу летает.

Так и знай - эта память обо мне словно северные льды не тает.

Духом он воспрял - запорхал, как мотылёк,

Хоть путь его не близок - путь его далёк.

Звонкой балалайки разлетится звук, -

Эту встречу вспомнит мой хороший друг!

Драма Древнерусского магия проста:

Искренне с любовью несут мои уста

Дивны песнопения с силою такой,

Что тоску снимает ловко, как рукой!

Эх!

Коль сюды тебя занесло - дальше путь твой будет славен!

Песнопение лучше слов память обо мне оставит!

Древнерусское ремесло я осваивал годами.

Разнесёт по тебе тепло лишь одно воспоминание!

Так и знай - на далёкой стороне тот же сокол по небу летает.

Так и знай - эта память обо мне словно северные льды не тает.

Так и знай - на далёкой стороне тот же сокол по небу летает.

Так и знай - эта память обо мне словно северные льды не тает.

Мандрівник самотній посередині дня

Проходив похмуро від мене.

Волочив понуро за спиною своєю

Сум-печаль глибоку крізь безодню днів.

Вбачивши мене, він з надією в очах,

З нестерпним болем, зі скреготом у зубах,

Про свою долю мовчки запитував,

Як подолати йому цю долю оскал?

Ех!

Коли сюди тебе занесло - далі шлях твій буде славний!

Пісня краще за слова пам'ять про мене залишить!

Давньоруське ремесло я освоював роками.

Рознесе по тобі тепло лише один спогад!

Так і знай - на далекому боці той же сокіл по небу літає.

Так і знай - ця пам'ять про мене ніби північні криги не тане.

Так і знай - на далекому боці той же сокіл по небу літає.

Так і знай - ця пам'ять про мене ніби північні криги не тане.

Духом він підбадьорився - запурхав, як метелик,

Хоч шлях його не близький – шлях його далекий.

Дзвінкою балалайки розлетиться звук, -

Цю зустріч згадає мій добрий друг!

Драма Давньоруського магія проста:

Щиро з любов'ю несуть мої вуста

Дивні піснеспіви з такою силою,

Що тугу знімає вправно, як рукою!

Ех!

Коли сюди тебе занесло - далі шлях твій буде славний!

Пісня краще за слова пам'ять про мене залишить!

Давньоруське ремесло я освоював роками.

Рознесе по тобі тепло лише один спогад!

Так і знай - на далекому боці той же сокіл по небу літає.

Так і знай - ця пам'ять про мене ніби північні криги не тане.

Так і знай - на далекому боці той же сокіл по небу літає.

Так і знай - ця пам'ять про мене ніби північні криги не тане.