Белый мотылёк - Nebezao, BOLIN

Давай с тобой забудем обо всём, мой белый мотылёк,

Я научусь, как ты не появляться днём.

Давай с тобой забудем обо всём, мой белый мотылёк,

Я научусь, как ты не появляться днём.

И мы когда-нибудь сгорим с тобой огнём,

Только вдвоём.

Мне любить тебя больше нельзя,

Не звонить тебе и не писать,

Ты просила об этом сама,

Я просил тебя заново все начать, прости.

Этот медленный танец, ты с ним,

Этот медленный танец, под песню о нас.

В который раз у себя я прошу,

Сколько же можно писать о тебе?

И без тебя и нет ни души,

И без тебя погибаю в огне.

Полупустое купе (полупустое купе)

Мой мотылёк, ты прости,

Больше не вернусь к тебе.

Давай с тобой забудем обо всём, мой белый мотылёк,

Я научусь, как ты не появляться днём.

И мы когда-нибудь сгорим с тобой огнём,

Только вдвоём.

Но ты лед во мне плавила так,

Забыть тебя трудно, никак.

Я помню, крепче держал ладони твои,

Ценил каждый наш шаг.

С разбега словами на мат,

Запомни, тебе я не враг,

Мой белый мотылёк, я буду скучать,

Так тебя ждать, пусть будет так.

Это наш Париж,

Я знаю, ты меня слышишь, но молчишь.

Не знаю как это вышло,

Улетишь ты, ты улетишь.

Улетишь.

Давай с тобой забудем обо всём, мой белый мотылёк,

Я научусь, как ты не появляться днём.

И мы когда-нибудь сгорим с тобой огнём,

Только вдвоём.

Давай с тобой забудем обо всём, мой белый мотылёк,

Я научусь, как ты не появляться днём.

Давай з тобою забудемо про все, мій білий метелик,

Я навчуся, як ти не з'являтимешся вдень.

Давай з тобою забудемо про все, мій білий метелик,

Я навчуся, як ти не з'являтимешся вдень.

І ми колись згоримо з тобою вогнем,

Тільки вдвох.

Мені любити тебе більше не можна,

Не дзвонити тобі і не писати,

Ти просила про це сама,

Я просив тебе знову все почати, пробач.

Цей повільний танець, ти з ним,

Цей повільний танець під пісню про нас.

Вкотре у себе я прошу,

Скільки можна писати про тебе?

І без тебе і немає ні душі,

І без тебе гину у вогні.

Напівпорожнє купе (напівпорожнє купе)

Мій метелик, ти вибач,

Більше не повернусь до тебе.

Давай з тобою забудемо про все, мій білий метелик,

Я навчуся, як ти не з'являтимешся вдень.

І ми колись згоримо з тобою вогнем,

Тільки вдвох.

Але ти лід у мені плавила так,

Забути тебе важко.

Я пам'ятаю, міцніше тримав долоні твої,

Цінував кожен наш крок.

З розбігу словами на мат,

Запам'ятай, тобі я не ворог,

Мій білий метелик, я сумуватиму,

Так на тебе чекати, нехай буде так.

Це наш Париж,

Я знаю, що ти мене чуєш, але мовчиш.

Не знаю як це сталося,

Відлетиш ти, ти відлетиш.

Відлетиш.

Давай з тобою забудемо про все, мій білий метелик,

Я навчуся, як ти не з'являтимешся вдень.

І ми колись згоримо з тобою вогнем,

Тільки вдвох.

Давай з тобою забудемо про все, мій білий метелик,

Я навчуся, як ти не з'являтимешся вдень.