Дождь - Не будите спящих

Капли летнего дождя, согревали меня

Не видной теплотой, верой.

Той, что заколяла детсткие мечты,

И я просил тебя, не уходи.

Не уходи постой, не оставляй меня,

Ведь ты нужна мне вера, как некогда.

Надежда, любовь, сердце стучит,

Без третьей сестренки не хочется жить.

И сердце стучало, сердце болело

Теперь некуда, не вырвется вера.

Ты знаешь что сомною, на веки, всегда,

Пусть то не удача, победа одна.

Прозрачные стекла, дождь утехал,

Промокшие вещи, ветер трепал.

Я шел по дороге, держался за веру

Дрожащей рукою держался сильнее…

За окнами льет дождь,

Прогани мою грусть прочь.

Пацанам моим не дай в горе утонуть,

Покажи им где тупик, а где верный путь…

За окнами льет дождь,

Прогани мою грусть прочь.

Пацанам моим не дай в горе утонуть,

Покажи им где тупик, а где верный путь…

Эй гитара, играй нотами, грустными,

Вроде все путем, но что-то на душе пусто так.

От чего заносит на дороге,

Вроде бы повода нет для тревоги,

Но боль, от былых потерь, отстрыми бритвами,

По местам, что я лечил молитвами.

Дождь смой печали мои, в лужах их утопи,

Я хочу сегодня побыть один.

Тех кто рядом был, развели пути,

Значит нужно так, я не виню других.

Каждому свой крест, своя лестница,

А я верю что ещё не раз встретимся…

За окнами льет дождь,

Прогани мою грусть прочь.

Пацанам моим не дай в горе утонуть,

Покажи им где тупик, а где верный путь…

За окнами льет дождь,

Прогани мою грусть прочь.

Пацанам моим не дай в горе утонуть,

Покажи им где тупик, а где верный путь.

Краплі літнього дощу, зігрівали мене

Невидною теплотою, вірою.

Тієї, що заколювала дитячі мрії,

І я просив тебе, не йди.

Не йди стривай, не лишай мене,

Адже ти потрібна мені віра, як ніколи.

Надія, любов, серце стукає,

Без третьої сестрички не хочеться жити.

І серце стукало, серце боліло

Тепер нікуди, не вирветься віра.

Ти знаєш що сомною, на віки, завжди,

Нехай то не удача, перемога одна.

Прозоре скло, дощ вщух,

Промоклі речі, вітер тріпав.

Я йшов по дорозі, тримався за вірою

Тремтячою рукою тримався сильніше...

За вікнами ллє дощ,

Проганяй мій смуток геть.

Пацанам моїм не дай у горі потонути,

Покажи їм де тупик, а де вірний шлях…

За вікнами ллє дощ,

Проганяй мій смуток геть.

Пацанам моїм не дай у горі потонути,

Покажи їм де тупик, а де вірний шлях…

Гей гітара, грай нотами, сумними,

Начебто все шляхом, але щось на душі порожньо так.

Від чого заносить на дорозі,

Начебто немає приводу для тривоги,

Але біль, від колишніх втрат, відгострими бритвами,

За місцями, що я лікував молитвами.

Дощ змий печалі мої, в калюжах їх утопи,

Я хочу сьогодні побути один.

Тих, хто поруч був, розвели шляхи,

Значить потрібно так, я не провину інших.

Кожному свій хрест, свої сходи,

А я вірю що ще не раз зустрінемось...

За вікнами ллє дощ,

Проганяй мій смуток геть.

Пацанам моїм не дай у горі потонути,

Покажи їм де тупик, а де вірний шлях…

За вікнами ллє дощ,

Проганяй мій смуток геть.

Пацанам моїм не дай у горі потонути,

Покажи їм де глухий кут, а де вірний шлях.