Имитатор рая - Natry

ебаный сладкий ливень

своей кислотой меня жжет

до самого сердца оплавив

последних попыток чувств лед

дата на небе закрыта

серой, невзрачной любовью

похоже это всё что осталось

от того, что когда-то было.

мною.

нахуй любовь терминалов!

нахуй меня вместе с этой любовью!

слезами проевший в душе пустоту

я чёртов актер погорелого зала!

безжизненный океан

насильно утопленный в море

здравствуй лезвия солнечный бриз

ты то, чего мне так не хватало.

да я зол на бездушную карму!

сука!

что я сделал тебе?

ты как всегда не могла спокойно

молчать и оставаться в небе?

моя жизнь — геноцид себя

и походу мне это нравится

всё время пытался захлебнуться

собственной уникальностью.

всё время пытался себя простить

тебя любить!

тебя убить!

тебя воскресить!

верой в пустоту

все усилия образумить разум

давно вылетели в пизду!

я сделал из режиссера — зрителя

чтобы ты видела

как марионетка рвёт нити!

Я твой имитатор рая

Меня ты зовёшь любовь

За меня ты потом разрезаешь

Призрачный пепел моих шагов…

Я как серый, пустой

И тоскливо мрачный асфальт

Лежу под ногами,

Заплеванный твоей ненавистью

И только летнее солнце,

и этот осенний дождь

Поражают меня давно

Своей сезонной преданностью

Меня топчут подошвами

Ржавых галош

И вряд ли кто-нибудь

Хотя бы плохо обо мне думает

Они смотрят на мир

сквозь свои розовые очки

Надетые чтобы

Наверно казаться умными…

За окном гуляла девочка

С собакой и зонтиком

Я как всегда что-то писал

Разговаривая с одиночеством

Единственное что осталось во мне

Моя ревнивая злость

Теперь я просто резаная бумага

Буквы, на которой раньше

были, словом любовь

ебана солодка злива

своєю кислотою мене палить

до самого серця оплавивши

останніх спроб почуттів лід

дата на небі закрита

сірим, непоказним коханням

схоже це все, що залишилося

від того, що колись було.

мною.

нахуй кохання терміналів!

нахуй мене разом з цим любов'ю!

сльозами, що проїв у душі порожнечу

я чортів актор погорілої зали!

неживий океан

насильно втоплений у море

привіт леза сонячний бриз

ти, чого мені так не вистачало.

так я зол на бездушну карму!

сука!

що я зробив тобі?

ти як завжди не могла спокійно

мовчати і залишатися в небі?

моє життя — геноцид себе

і походу мені це подобається

весь час намагався захлинутися

своєю унікальністю.

весь час намагався пробачити себе

тебе кохати!

тебе вбити!

тебе воскресити!

вірою в пустоту

усі зусилля розумити розум

давно вилетіли в пізду!

я зробив із режисера — глядача

щоб ти бачила

як маріонетка рве нитки!

Я твій імітатор раю

Мене ти кличеш кохання

За мене ти потім розрізаєш

Примарний попіл моїх кроків.

Я як сірий, порожній

І сумно похмурий асфальт

Лежу під ногами,

Заплюваний твоєю ненавистю

І тільки літнє сонце,

і цей осінній дощ

Вражають мене давно

Своєю сезонною відданістю

Мене топчуть підошвами

Іржавих калош

І вряд чи хтось

Хоча би погано про мене думає

Вони дивляться на світ

крізь свої рожеві окуляри

Одягнені щоб

Напевно здаватися розумними.

За вікном гуляла дівчинка

З собакою та парасолькою

Я як завжди щось писав

Розмовляючи з самотністю

Єдине, що залишилося в мені

Моя ревнива злість

Тепер я просто різаний папір

Літери, на якій раніше

були, словом кохання