Случилась любовь - Наталия Власова

Теплой одеждой не греешь кровь,

Кровь не греешь.

По первым симптомам случилась любовь,

Любовь случилась.

О ней думал долго, о ней думал вечно,

Теряя сердечный покой,

Она не торопилась, на небе пылилась,

Пока не случилась с тобой.

Вечная боль, вечная минута,

Встреча с тобой любви минутной.

Стрелка часов, громко не тикай,

Поздно торопить, поздно торопить.

Знаешь, у Бога ты и облака

В одном кармане.

Вода обещала стать пресной, когда

Мечты растают.

Ты смотришь на солнце большими глазами,

В них мир, будто замер, — надолго ли?

Ты все это видел, любил и ненавидел,

Знал, что ранит осколками!

Теплим одягом не грієш кров,

Кров не грієш.

За першими симптомами сталося кохання,

Кохання сталося.

Про неї думав довго, про неї думав вічно,

Втрачаючи серцевий спокій,

Вона не поспішала, на небі припадала пилом,

Поки що не трапилася з тобою.

Вічний біль, вічна хвилина,

Зустріч із тобою любові хвилинної.

Стрілка годинника, голосно не тикай,

Пізно квапити, пізно квапити.

Знаєш, у Бога ти і хмари

В одній кишені.

Вода обіцяла стати прісною, коли

Мрії розтануть.

Ти дивишся на сонце великими очима,

У них світ, ніби завмер,— надовго?

Ти все це бачив, любив і ненавидів,

Знав, що ранить уламками!