Беслан - Наталия Власова

Листья падают в сентябре,

Осень — тысячу лет.

Дольше жизни глаза людей

В небе ищут ответ.

Припев:

«Зачем в детей,

Зачем стреляли,

Зачем цветы земли сорвали?»

За что в мечты и в поколенья

Пошли любовь,

Пошли прощенье!"

Этой осенью в сентябре

В небе плакали звёзды.

Как прожить шестьдесят часов,

Вдруг уже будет поздно.

Припев:

«Зачем в детей,

Зачем стреляли,

Зачем цветы земли сорвали?»

За что в мечты и в поколенья

Пошли любовь,

Пошли прощенье!"

Этой осенью в сентябре

Реки слёз и молитвы.

Расстояние в сто шагов

На лезвии бритвы.

Припев:

«Зачем в детей,

Зачем стреляли,

Зачем цветы земли сорвали?»

За что в мечты и в поколенья

Пошли любовь,

Пошли прощенье!"

Листья падают в сентябре,

Осень — тысячу лет.

Дольше жизни глаза людей

В небе ищут ответ.

Листя падає в вересні,

Осінь— тисячу років.

Довше життя очі людей

У небі шукають відповідь.

Приспів:

«Навіщо в дітей,

Навіщо стріляли,

Навіщо квіти землі зірвали?

За що в мрії і в покоління

Пішли кохання,

Пішли пробачення!

Цієї осені в вересні

У небі плакали зірки.

Як прожити шістдесят годин,

Аж раптом буде пізно.

Приспів:

«Навіщо в дітей,

Навіщо стріляли,

Навіщо квіти землі зірвали?

За що в мрії і в покоління

Пішли кохання,

Пішли пробачення!

Цієї осені в вересні

Річки сліз і молитви.

Відстань в сто кроків

На лезі бритви.

Приспів:

«Навіщо в дітей,

Навіщо стріляли,

Навіщо квіти землі зірвали?

За що в мрії і в покоління

Пішли кохання,

Пішли пробачення!

Листя падає в вересні,

Осінь— тисячу років.

Довше життя очі людей

У небі шукають відповідь.