Я больше не хочу верить - Настя Задорожная

Я растекаюсь как вода,

Растворяюсь как тишина,

Распадаюсь на куски

От безмолвия и тоски.

Я сливаюсь в красках дня.

Я теряю сама себя

И никто не видит меня...

Мне не хватает твоих слов,

Твоих запахов и шагов.

Эти редкие звонки,

Об одном лишь прошу: не лги.

Я с ума уже схожу,

В каждом встречном тебя ищу,

Сколько можно... Не могу!

Я больше не хочу верить,

Ночами о тебе бредить.

Я больше не могу

Сжигать свое сердце до тла.

Я больше не хочу верить,

Минутами любовь мерить,

Я больше не могу молчать,

Скрывать, тебя все время ждать.

Я разбиваюсь как волна,

Застилают, как пелена.

Реки слез мои глаза

И не знаю я, что сказать...

Как мне дальше с этим жить?

Не могу я тебя забыть,

Не могу тебя простить...

Я жгу страницы дневника-

Станут пеплом твои слова,

Все признания в любви,

Обещания все твои..

Только мысли все сильней

В лабиринте похожих дней

Жду опять любви твоей...

Я больше не хочу верить,

Ночами о тебе бредить.

Я больше не могу

Сжигать свое сердце до тла.

Я больше не хочу верить,

Минутами любовь мерить,

Я больше не могу молчать,

Скрывать, тебя все время ждать.

(больше не хочу, больше не хочу...

больше не могу, больше не могу...

больше не хочу, больше не хочу...

больше не могу, больше не могу)

Я больше не хочу верить,

Ночами о тебе бредить.

Я больше не могу

Сжигать свое сердце до тла.

Я больше не хочу верить,

Минутами любовь мерить,

Я больше не могу молчать,

Скрывать, тебя все время ждать.

Я розтікаюся як вода,

Розчиняюсь як тиша,

Розпадаюсь на шматки

Від безмовності та туги.

Я зливаюся у фарбах дня.

Я втрачаю сама себе

І ніхто не бачить мене...

Мені не вистачає твоїх слів,

Твоїх запахів та кроків.

Ці рідкісні дзвінки,

Про одне лише прошу: не бреши.

Я з розуму вже божеволію,

В кожному зустрічному тебе шукаю,

Скільки можна... Не можу!

Я більше не хочу вірити,

Ночами про тебе марити.

Я більше не можу

Спалювати своє серце до тла.

Я більше не хочу вірити,

Хвилинами кохання міряти,

Я більше не можу мовчати,

Приховувати, на тебе весь час чекати.

Я розбиваюсь як хвиля,

Застилають, як пелена.

Річки сліз мої очі

І не знаю я, що сказати...

Як мені далі із цим жити?

Не можу я тебе забути,

Не можу тебе пробачити...

Я палю сторінки щоденника.

Стануть попелом твої слова,

Всі зізнання у коханні,

Обіцянки всі твої.

Тільки думки все сильніші

У лабіринті схожих днів

Чекаю знову любові твоєї...

Я більше не хочу вірити,

Ночами про тебе марити.

Я більше не можу

Спалювати своє серце до тла.

Я більше не хочу вірити,

Хвилинами кохання міряти,

Я більше не можу мовчати,

Приховувати, на тебе весь час чекати.

(Більше не хочу, більше не хочу...

більше не можу, більше не можу...

більше не хочу, більше не хочу...

більше не можу, більше не можу)

Я більше не хочу вірити,

Ночами про тебе марити.

Я більше не можу

Спалювати своє серце до тла.

Я більше не хочу вірити,

Хвилинами кохання міряти,

Я більше не можу мовчати,

Приховувати, на тебе весь час чекати.