Répondez-moi - Nana Mouskouri

Je vis dans une maison sans balcon, sans toiture

Où y a meme pas d’abeilles sur les pots de confiture

Y a meme pas d’oiseaux, meme pas la nature

C’est meme pas une maison

J’ai laissé en passant quelques mots sur le mur

Du couloir qui descend au parking des voitures

Quelques mots pour les grands

Meme pas des injures

Si quelqu’un les entend

Répondez-moi

Répondez-moi

Mon cœur a peur d’etre emmuré entre vos tours de glace

Condamné au bruit des camions qui passent

Lui qui revait de champs d'étoiles, de colliers de jonquilles

Pour accrocher aux épaules des filles

Mais le matin vous entraîne en courant vers vos habitudes

Et le soir, votre foret d’antennes est branchée sur la solitude

Et que brille la lune pleine

Que souffle le vent du sud

Vous, vous n’entendez pas

Et moi, je vois passer vos chiens superbes aux yeux de glace

Portés sur des coussins que les maîtres embrassent

Pour s’effleurer la main, il faut des mots de passe

Pour s’effleurer la main

Répondez-moi

Répondez-moi

Mon cœur a peur de s’enliser dans aussi peu d’espace

Condamné au bruit des camions qui passent

Lui qui revait de champs d'étoiles et de pluies de jonquilles

Pour s’abriter aux épaules des filles

Mais la dernière des fées cherche sa baguette magique

Mon ami, le ruisseau dort dans une bouteille en plastique

Les saisons se sont arretées aux pieds des arbres synthétiques

Il n’y a plus que moi

Et moi, je vis dans ma maison sans balcon, sans toiture

Où y a meme pas d’abeilles sur les pots de confiture

Y a meme pas d’oiseaux, meme pas la nature

C’est meme pas une maison

Я живу в будинку без балкона, без даху

Де навіть нема бджіл на банках з варенням

Немає навіть птахів, навіть природи

Це навіть не будинок

Я залишив, передав кілька слів на стіні

З коридору вниз до автостоянки

Кілька слів для дорослих

Навіть не образи

Якщо хтось їх почує

Дай мені відповідь

Дай мені відповідь

Моє серце боїться бути замурованим між твоїми крижаними вежами

Приречений на звук проїжджаючих вантажівок

Той, хто мріяв про поля зірок, намиста з нарцисів

Висіти на плечах дівчат

Але ранок тягне вас бігти на свої шляхи

А ввечері твій муштри вусиків вмикається в самотність

І нехай світить повний місяць

Що віє південний вітер

Ти, ти не чуєш

І я бачу, що повз проходять ваші прекрасні собаки з крижаними очима

Несла на подушках, що майстри цілувати

Щоб доторкнутися до руки, потрібні паролі

Щоб торкнутися твоєї руки

Дай мені відповідь

Дай мені відповідь

Моє серце боїться загрузнути в такому малому просторі

Приречений на звук проїжджаючих вантажівок

Той, хто мріяв про поля зірок і дощі з нарцисів

Притулитися до плечей дівчат

Але остання з фей шукає свою чарівну паличку

Друже, струмок спить у пластиковій пляшці

Пори року зупинилися біля підніжжя синтетичних дерев

Це тільки я

А я живу в своїй хаті без балкона, без даху

Де навіть нема бджіл на банках з варенням

Немає навіть птахів, навіть природи

Це навіть не будинок