Encapsulated - Myriads

Like the mirror of water reflecting his shadow in his eyes

Painted on the waves when they rise

Looks for a place for landing, there is no place to settle down

Fly into the clouds higher above

This chaotic path in life influences my callous mind

It dwells in the deepest chasms amongst the shadows

Your subtle thoughts create a poor absurd vision

Which enslaves you in this maze of madness and wisdom

Hear, the wind tries to reach him, but surrounded by the

Walls of air, fearless is he, his weakness must be held inside

Once he saw the golden (I am yearning) daylight rising high (to relinquish)

Now with the earth he circles (this haze of) to follow the darkened light

(demented illusions)

I feel parted to the irrecognizable

By multiple mirrors which are scattered everywhere

Moving through the vault, suddenly your approach yourself

Which token will guide you in this portal of the absurd?

He is confined in a room between this broken mirror

Twists the facts does his acts 'companied by the echoes of himself

Once he saw the golden (I am yearning) daylight rising high (to relinquish)

Now with the earth he circles (this haze of) to follow the darkened light

(demented illusions)

Blurred focus, blinded eyes

Thoughts devoured, eternal hunger

Lost judgement, reason declines

Blackened vision, hope dies

His final common sense will soon be impoverished

By his untamable and self-destructive urge

For him it seems like human souls scream in vain and agony

Delusions and false dreams tear the sanity apart

Ray of light hits myriads of mirrors scattered everywhere

Reflected back it hits his eyes and lays his mind waste forever

I strive to break down the barrier which circles around me

And have the possibility to sense your world

Detached from reality and isolated in his world

He is lost for all time in a portal of the absurd

Does not know there is a shadow drifting over his

Filmed eyes, keeps the light from his simple blinkered sight

Once he saw the golden (I am yearning) daylight rising high (to relinquish)

Now with the earth he circles (this haze of) to follow the darkened light

(demented illusions)

Як водне дзеркало, що відбиває його тінь в очах

Намальовано на хвилях, коли вони піднімаються

Шукає місце для посадки, не де влаштуватися

Лети в хмари вище

Цей хаотичний шлях у житті впливає на мій черствий розум

Він перебуває в найглибших прірвах серед тіней

Ваші тонкі думки створюють погане абсурдне бачення

Який поневолює вас у цьому лабіринті божевілля й мудрості

Почуй, вітер намагається дотягнутися до нього, але оточений

Стіни повітря, він безстрашний, його слабкість треба тримати в собі

Одного разу він бачив, як золоте (я тужу) денне світло піднімається високо (що відступити)

Тепер разом із землею він кружляє (це серпанок), щоб йти за затемненим світлом

(безумні ілюзії)

Я відчуваю себе розлученим із невпізнанним

Через кілька дзеркал, які розкидані скрізь

Проходячи крізь сховище, раптом ви самі наближаєтеся

Який жетон допоможе вам на цьому порталі абсурду?

Він замкнений в кімнаті між цим розбитим дзеркалом

Перекручує факти, робить його дії "супроводжуючись відлунням самого себе"

Одного разу він бачив, як золоте (я тужу) денне світло піднімається високо (що відступити)

Тепер разом із землею він кружляє (це серпанок), щоб йти за затемненим світлом

(безумні ілюзії)

Розмитість фокусу, засліплені очі

Думки поглинені, вічний голод

Втрачає розсуд, розум відмовляється

Почорнілий зір, надія вмирає

Його останній здоровий глузд незабаром збідніє

Своєю невгамовною і саморуйнівною тягою

Для нього здається, ніби людські душі кричать марно й агонії

Омани та хибні сни розривають розсудливість

Промінь світла вражає міріади дзеркал, розсіяних скрізь

Відображене назад, впадає в очі й назавжди лишить його розуму

Я намагаюся зламати бар’єр, який кружляє навколо мене

І мати можливість відчути свій світ

Відірваний від реальності й ізольований у своєму світі

Він назавжди загублений на порталі абсурду

Не знає, що над ним пливе тінь

Плівочні очі, утримуючи світло від його простого моргаючого зору

Одного разу він бачив, як золоте (я тужу) денне світло піднімається високо (що відступити)

Тепер разом із землею він кружляє (це серпанок), щоб йти за затемненим світлом

(безумні ілюзії)