L'horloge - Mylène Farmer

Horloge!

dieu sinistre, effrayant, impassible

Dont le doigt nous menace et nous dit «Souviens-toi!

Les vibrantes Douleurs dans ton coeur plein d’effroi

Se planteront bientôt comme dans une cible;

«Le Plaisir vaporeux fuira vers l’horizon

Ainsi qu’une sylphide au fond de sa coulisse;

Chaque instant te dévore un morceau du délice

A chaque homme accordé pour toute sa saison.

«Trois mille six cent fois par heure, la Seconde

Chuchote: Souviens-toi!

— Rapide, avec sa voix

D’insecte, Maintenant dit: Je suis Autrefois,

Et j’ai pompé ta vie avec ma trompe immonde !

«Remember!

Souviens-toi, prodigue Esto memor!

(Mon gosier de métal parle toutes les langues.)

Les minutes, mortel folâtre, sont des gangues

Qu’il ne faut pas lâcher sans en extraire l’or!

«Souviens-toi que le temps est un joueur avide

Qui gagne sans tricher, à tout coup!

c’est la loi.

Le jour décroit;

la nuit augmente, souviens-toi!

Le gouffre a toujours soif: la clepsydre se vide.

«Tantôt sonnera l’heure où le divin Hasard,

Où l’auguste Vertu, ton épouse encore vierge,

Où le repentir même (oh! la dernière auberge!),

Où tout te dira: Meurs, vieux lâche!

il est trop tard!»

Годинник!

зловісний бог, моторошний, незворушний

Чий палець погрожує нам і каже «Пам’ятайте!

Вібруючий біль у вашому серці, сповнений жаху

Скоро розіб’ється, як у ціль;

«Парове задоволення втече за горизонт

А також сильфіда в нижній частині її лаштунків;

Кожна мить поглинає тобі частинку насолоди

Кожній людині надається на весь сезон.

«Три тисячі шістсот разів на годину, Другий

Шепіт: Пам'ятай!

— Швидко, своїм голосом

Комаха, Тепер сказала: Я Раніше,

А я своїм брудним стволом висмоктав твоє життя!

«Пам’ятайте!

Пам’ятай, блудний Есто memor!

(Моє металеве горло розмовляє всіма мовами.)

Хвилини, веселий смертний, живі

Що ми не повинні відпустити, не видобувши золота!

«Пам’ятайте, що час – жадібний гравець

Хто виграє без обману, кожен раз!

це закон.

День слабшає;

ніч росте, пам'ятай!

Безодня завжди спрагла: клепсидра порожня.

«Незабаром проб'є година, коли божественний Випадок,

Де серпнева чеснота, твоя ще незаймана дружина,

Де навіть каяття (о! остання гостинка!),

Де все тобі скаже: Здохни, старий боягуз!

це дуже пізно!"