Mount Hum - The World Is A Beautiful Place & I Am No Longer Afraid To Die

Nauseated at the beach, we’re watching white birds

Flock around competing at the prizes.

We give 'em a slice of gum, a loaded trunk

With everything you left outside in East Fairmont.

Water bottles feed the kids you knew that you forgot that you knew.

We’re back here somewhere before you learned to read.

The music never changed, your heart just quit beating.

We held CD’s in our hands, our legs tied to our shoes.

Will you spend the next hours working,

While I rest with my head on the floor?

Did you leave the rest to rot in memory?

Did you remember to build a memorial?

Will they see us in the living room,

Between the key and your front door?

Come off and fall, so that I can pick you up.

Our homes are not the kinds of places you’d own.

Where the pieces of the pieces go when walls corrode,

Where the water spills in waterbeds when we’re alone.

Come off and fall, so that I can pick you up.

Our homes are not the kinds of places you’d own.

Come off and fall, so that I can pick you up.

Our homes are not the kinds of places you’d own.

Where the pieces of the pieces go when walls corrode,

Where the water spills in waterbeds when we’re alone.

Come off and fall, so that I can pick you up.

Our homes are not the kinds of places you’d own.

Come off and fall, so that I can pick you up.

Our homes are not the kinds of places you’d own.

Where the pieces of the pieces go when walls corrode,

Where the water spills in waterbeds when we’re alone.

We were ghosts even then, errant sunlight on our skin.

Sunlight, sunlight.

And we drove out to the bluffs, raced each other through the dust.

We’re all gonna die.

We were ghosts even then, errant sunlight on our skin.

Sunlight, sunlight.

And we drove out to the bluffs, raced each other through the dust.

We’re all gonna die.

Нудоті на пляжі, ми спостерігаємо за білими птахами

Змагайтеся за призи.

Ми даємо їм скибочку гумки, навантажений сундучок

З усім, що ви залишили на вулиці в Іст-Фермонті.

Пляшки з водою годують дітей, яких ви знали, але забули, що ви знали.

Ми повернулися сюди ще до того, як ви навчилися читати.

Музика ніколи не змінювалася, твоє серце просто перестало битися.

Ми тримали компакт-диски в руках, ноги прив’язані до черевиків.

Чи проведеш ти наступні години, працюючи,

Поки я відпочиваю, головою підлогу?

Решту ви залишили гнити в пам’яті?

Ви не згадали побудувати меморіал?

Чи побачать вони нас у вітальні,

Між ключем і вхідними дверима?

Зійди і впади, щоб я міг тебе підняти.

Наші будинки – це не ті місця, якими ви володієте.

Куди йдуть шматки, коли стіни піддаються корозії,

Де вода розливається по водяних ліжках, коли ми на самоті.

Зійди і впади, щоб я міг тебе підняти.

Наші будинки – це не ті місця, якими ви володієте.

Зійди і впади, щоб я міг тебе підняти.

Наші будинки – це не ті місця, якими ви володієте.

Куди йдуть шматки, коли стіни піддаються корозії,

Де вода розливається по водяних ліжках, коли ми на самоті.

Зійди і впади, щоб я міг тебе підняти.

Наші будинки – це не ті місця, якими ви володієте.

Зійди і впади, щоб я міг тебе підняти.

Наші будинки – це не ті місця, якими ви володієте.

Куди йдуть шматки, коли стіни піддаються корозії,

Де вода розливається по водяних ліжках, коли ми на самоті.

Ми навіть тоді були привидами, які блукали сонячні промені на нашій шкірі.

Сонячне світло, сонячне світло.

І ми виїхали на обриви, мчалися один з одним крізь пил.

Ми всі помремо.

Ми навіть тоді були привидами, які блукали сонячні промені на нашій шкірі.

Сонячне світло, сонячне світло.

І ми виїхали на обриви, мчалися один з одним крізь пил.

Ми всі помремо.