Узбечка Лейла - Монгол Шуудан

Под нивидимым тендом сквозь шуршащий песок солнечных лет

Тихо давали понять друг другу что над нами превосходства нет

Иначе бы мне млечный путь указал что нет дороги обратно домой,

Но отец ее был аксакал, а я был оттуда где зимы сменялись весной

И подарив на прощанье золотой серп Луны

Ее силуэт в блеске прибоя размытых камней

Давал понять что над ним превосходства нет

И держа в руке бокал коктейля ты нежно твердила ты мой,

Но она была лишь узбечка Лейла,

А я был оттуда где зимы сменялись весной

Під невидимим тендом крізь пісок сонячних років, що шарудить.

Тихо давали зрозуміти один одному, що над нами переваги немає

Інакше би мені чумацький шлях вказав що немає дороги назад додому,

Але батько її був аксакал, а я був звідти де зими змінювалися навесні

І подарувавши на прощання золотий серп Місяця

Її силует у блиску прибою розмитого каміння

Давав зрозуміти, що над ним переваги немає

І тримаючи в руці келих коктейлю ти ніжно твердила ти мій,

Але вона була лише узбечка Лейла,

А я був звідти де зими змінювалися навесні