По теме - Монгол Шуудан

Кажется сегодня стон внутри меня,

Словно как у сердца разошлись края.

Мимо мчится время, улетая прочь,

Оставляя будни серые, как ночь.

Стихнет шум на поле,

Разойдётся дым.

Достаётся воля

Только не живым.

Лучшие погибли,

Храбрые в тени.

Так и не узнали,

Кто же впереди.

Нету бестолковей сует круговерть.

Знает каждый точно: смерть рождает смерть.

Раненый поднимет знамя над собой,

Боль пройдёт и стихнет где-то стороной.

И тогда погаснет

Над тобой звезда,

И укажет вечность

То, что жизнь проста.

В синих небосводах

Вдруг взовьётся песнь

И о том жил ты,

И каков ты есть.

Здається сьогодні стогін усередині мене,

Наче як у серця розійшлися краї.

Повз мчить час, відлітаючи геть,

Залишаючи будні сірі, як ніч.

Стихне шум на полі,

Розійдеться дим.

Дістається воля

Тільки не живим.

Найкращі загинули,

Хоробрі в тіні.

Так і не дізналися,

Хто вже попереду.

Нема безглуздого сує круговерть.

Знає кожен точно: смерть народжує смерть.

Поранений підніме прапор над собою,

Біль пройде і стихне десь стороною.

І тоді погасне

Над тобою зірка,

І каже вічність

Те, що життя просте.

У синіх небосклепах

Раптом здійметься пісня

І про том жив ти,

І як ти єсть.