О Гагарине и Мне - Монгол Шуудан

Краской залило мне уши багрянцем.

Свою неуёмную скромность кляня,

Шепчу я девице, кружа ее в танце:

«Ты знаешь, какой вот я весь из себя».

Мне трактористы отдали свой трактор,

Чтоб землю я вдоль-поперек бороздил.

Однако, зная свой чуткий характер,

Я и комбайн у них попросил.

И даже Гагарину Юрию

Я бросил бы в лицо наверняка:

«Ну, ты парень даешь в натуре.

А чем ты, Юра, лучше меня?»

Читаю я детям стихи днём и ночью,

Как наш дядя Стёпа подался в менты,

И думаю: всё же, какой же я очень

Хороший.

Как много во мне доброты.

Тогда подойду к дирижёру оркестра

И палку, что машет он, я отниму.

Скажу ему: «Брысь!

Нам обоим тут тесно.

Рулить можно только мне здесь одному».

И даже Гагарину Юрию

Я бросил бы в лицо наверняка:

«Ну, ты парень даешь в натуре.

А чем ты, Юра, лучше меня?»

Поверьте, товарищи, в космосе дырки,

А к ним улетел звездолёт и притих.

Вы дайте патроны, ракету и вилку,

Я сделаю так, чтобы не было их.

А если вдруг взмою я в диком закруте

И влопаюсь с визгом в чужой самолёт,

«Прощай», — прошепчу я на парашюте, —

Верши же достойно последний полёт".

И даже Гагарину Юрию

Я бросил бы в лицо наверняка:

«Ну, ты парень даешь в натуре.

А чем ты, Юра, лучше меня?

Чем ты, Юра, лучше меня?

Чем ты, Юра, лучше меня?"

Фарбом залило мені вуха багрянцем.

Свою невгамовну скромність кляня,

Шепчу я дівиці, кружляючи її в танці:

«Ти знаєш, який ось я весь із себе».

Мені трактористи віддали свій трактор,

Щоб землю я вздовж-поперек борознив.

Проте, знаючи свій чуйний характер,

Я і комбайн у них попросив.

І навіть Гагаріну Юрію

Я кинув би в обличчя напевно:

«Ну, ти хлопець даєш у натурі.

А чим ти, Юро, кращий за мене?»

Читаю я дітям вірші вдень і ночью,

Як наш дядько Степа подався в менти,

І думаю: все ж, який ж я дуже

Гарний.

Як багато в мені доброти.

Тоді підійду до диригента оркестру

І палку, що махає він, я відберу.

Скажу йому: «Кинься!

Нам обом тут тісно.

Керувати можна лише мені тут одному».

І навіть Гагаріну Юрію

Я кинув би в обличчя напевно:

«Ну, ти хлопець даєш у натурі.

А чим ти, Юро, кращий за мене?»

Повірте, товариші, в Космосі дірки,

А до них відлетів зореліт і притих.

Видайте патрони, ракету та виделку,

Я зроблю так, щоб не було їх.

А якщо раптом змою я в дикому закруті

І влопаюсь з визгом у чужий літак,

«Прощавай»,— прошепочу я на парашюті, —

Верші ж гідний останній політ».

І навіть Гагаріну Юрію

Я кинув би в обличчя напевно:

«Ну, ти хлопець даєш у натурі.

А чим ти, Юро, кращий за мене?

Чим ти, Юро, кращий за мене?

Чим ти, Юро, кращий за мене?"