18 - Монгол Шуудан

Тебе тогда было всего восемнадцать.

Носила косу за спиной.

Но вообщем-то ты не любила смеяться,

И вообщем была мне чужой.

Как девушки мило, любуясь настурцией,

Рюшки, чулочки дневник.

Тебя породили огни революций,

Испортив твой искренний лик.

Опять вижу я твои белые руки,

В «Максима"вцепясь рукоять.

И ты, стиснув зубы в бессильной разлуке,

Косила несметную рать.

Враги, одолев твои белые кудри

И выколов синь твоих глаз,

Сперва надругались, стрельнули под утро,

Окончив на этом рассказ.

И вновь вижу я сквозь кошмары бессониц,

Как где-нибудь в летней пыли

Меня растерзает Красная конница

И смоется где-то вдали.

Меня растерзает Красная конница

И смоется где-то вдали.

Тобі тоді було лише вісімнадцять.

Носила косу за спиною.

Але взагалі ти не любила сміятися,

І взагалі була мені чужою.

Як дівчата мило, милуючись настурцією,

Рюшки, панчохи щоденник.

Тебе породили вогні революцій,

Зіпсувавши твій щирий лик.

Знову я бачу твої білі руки,

У «Максима» вчепившись рукоять.

І ти, стиснувши зуби в безсилої розлуці,

Косила незліченну рать.

Вороги, здолавши твої білі кучері

І виколов синь твоїх очей,

Спершу поглумилися, стрільнули під ранок,

Закінчивши на цьому оповідання.

І знову бачу я крізь кошмари безсоння,

Як десь у літнього пилу

Мене роздере Червона кіннота

І смиється десь вдалині.

Мене роздере Червона кіннота

І смиється десь вдалині.