Рентгенограмма - Монеточка

Трудный возраст, корм из столовки и смекта.

К бабушке пришли подружки из секты

Пить настойки, пемзой тереть себе пятки,

Складывать купюры в пухлую папку.

Там стояли грамоты, планы и цели,

Там когда-то даже медали блестели.

Там, где между хлама пылится на полке

Лишь рентгенограмма прокуренных лёгких.

Куда ты, дама, прешь,

В рентгенокабинет?

У нас, тут хоть умрешь,

До трёх часов обед!

Мы в кольце Садовом затянуты туго,

На «Сапсане» едем к соседям на воды

В выходные чахнуть в аду Петербурга

И в Неве топиться в плохую погоду.

Вдох-выдох!

Нет ни друзей, ни любимых.

Мой финал чернеет в киосков витринах,

Крупным шрифтом выделен на упаковке,

Где рентгенограмма прокуренных лёгких.

Снимаем блузочку,

Не жмемся у двери!

Прижалась грудочкой,

Вдохнула раз-два-три!

Ждут нас чип-чип-чипы и скачут тарифы.

Ой, нам не до рифмы, сейчас не до рифмы;

Ой, нам не до шуток и платьишек пестрых,

Тяжело вздыхают над нами медсестры.

Говорят: «Заклацаем скоро костями,

Скоро златозубыми тётками станем,

Разглядим сквозь бель катаракты мы только

Лишь рентгенограмму прокуренных лёгких.»

Чем бегать по врачам,

Пила бы аспирин.

Зови, кто дальше там,

Вас много — я один.

Важкий вік, корм зі столівки та смекта.

До бабусі прийшли подружки із секти

Пити настойки, пемзою терти собі п'яти,

Складати купюри у пухку папку.

Там стояли грамоти, плани та цілі,

Там колись навіть медалі блищали.

Там, де між мотлоху припадає пилом на полиці

Лише рентгенограма прокурених легень.

Куди ти, дамо, прєш,

У рентгенокабінет?

У нас тут хоч помреш,

До трьох годин обід!

Ми в кільці Садовому затягнуті туго,

На Сапсані їдемо до сусідів на води

У вихідні чахнути в пеклі Петербурга

І в Неві топитися в погану погоду.

Вдих видих!

Немає ні друзів, ні коханих.

Мій фінал чорніє у кіосках вітринах,

Великий шрифт виділено на упаковці,

Де рентгенограма прокурених легень.

Знімаємо блузочку,

Не тиснемося біля дверей!

Пригорнулася грудочкою,

Вдихнула раз-два-три!

Чекають на нас чіп-чіп-чіпи і скачуть тарифи.

Ой, нам не до рими, зараз не до рими;

Ой, нам не до жартів і сукень строкатих,

Тяжко зітхають над нами медсестри.

Кажуть: «Заклацаємо скоро кістками,

Скоро златозубими тітками станемо,

Розглянемо крізь біль катаракти ми тільки

Лише рентгенограму прокурених легень.

Чим бігати по лікарях,

Пила б аспірин.

Клич, хто далі там,

Вас багато – я один.