Каждый раз - Монеточка

Если б мне платили каждый раз,

Каждый раз, когда я думаю о тебе -

Я бы бомжевала возле трасс,

Я бы стала самой бедной из людей.

Если б мне платили каждый раз,

Каждый раз, когда я думаю о тебе -

Я бы бомжевала возле трасс,

Я бы стала самой бедной из людей.

Где ты, когда ты не онлайн,

Когда я жду тебя в сети?

В какие ссылки перейти,

Чтоб просто оказаться там?

О чём ты думаешь сейчас?

Давай среди берёз густых

Читать любимый твой рассказ -

Страничку я, страничку ты.

Или в гости и просто чаю.

И сердцами WhatsApp закидан,

Но я снова не отвечаю -

Я инкогнито-инкогнида.

Но если б мне платили, милый,

Каждый раз, когда взгляд твой дымный

Мне мерещится где-то мимо,

Каждый раз, когда снишься ты мне...

Если б мне платили каждый раз,

Каждый раз, когда я думаю о тебе -

Я бы бомжевала возле трасс,

Я бы стала самой бедной из людей.

Если б мне платили каждый раз,

Каждый раз, когда я думаю о тебе -

Я бы бомжевала возле трасс,

Я бы стала самой бедной из людей.

Старая конфорка плещет нам,

На двоих - одна заварка.

За окном темно, в окне трещина,

Лампочка-луна над парком.

Я опять кручу на пальце прядь,

Пахну как мамины духи.

Ты хочешь меня снять, снять, снять,

А я хочу писать стихи, стихи.

Уезжай и чай не допивай.

Снег или дождь там - уходи.

Пусть хоть всего переморосит,

Пусть хоть торнадо унесёт вдаль.

Может, есть еще твой трамвай,

Может, нет – всё равно иди.

Там промозглый седой февраль,

Он теперь, как и ты, один.

И тебя не жаль, не жаль, не жаль,

Хоть slowmo в дыме сигарет.

Даже в миноре под рояль,

Даже под грустную скрипку – нет.

Если б ты не любил стихи,

Превратилась бы в звонкий ямб.

Если б был наркотою ты -

Фитоняшкой бы стала я.

Если б мне платили каждый раз,

Каждый раз, когда я думаю о тебе -

Я бы бомжевала возле трасс,

Я бы стала самой бедной из людей.

Если б мне платили каждый раз,

Каждый раз, когда я думаю о тебе -

Я бы бомжевала возле трасс,

Я бы стала самой бедной из людей.

Якби мені платили щоразу,

Щоразу, коли я думаю про тебе -

Я бомжувала біля трас,

Я стала б найбіднішою з людей.

Якби мені платили щоразу,

Щоразу, коли я думаю про тебе -

Я бомжувала біля трас,

Я стала б найбіднішою з людей.

Де ти, коли ти не онлайн,

Коли я чекаю на тебе в мережі?

Які посилання перейти,

Щоб просто опинитися там?

Про що ти думаєш зараз?

Давай серед берез густих

Читати улюблене твоє оповідання -

Сторінку я, сторінку ти.

Або в гості та просто чаю.

І серцями WhatsApp закиданий,

Але я знову не відповідаю

Я інкогніто-інкогніду.

Але якби мені платили, любий,

Щоразу, коли погляд твій димний

Мені здається десь повз,

Щоразу, коли снишся ти мені...

Якби мені платили щоразу,

Щоразу, коли я думаю про тебе -

Я бомжувала біля трас,

Я стала б найбіднішою з людей.

Якби мені платили щоразу,

Щоразу, коли я думаю про тебе -

Я бомжувала біля трас,

Я стала б найбіднішою з людей.

Стара конфорка хлюпає нам,

На двох – одна заварка.

За вікном темно, у вікні тріщина,

Лампочка місяць над парком.

Я знову кручу на пальці пасмо,

Пахну як мамині духи.

Ти хочеш мене зняти, зняти, зняти,

А я хочу писати вірші, вірші.

Їдь і чай не допивай.

Сніг чи дощ там – йди.

Нехай хоч всього переморосить,

Нехай хоч торнадо віднесе в далечінь.

Може, є ще твій трамвай,

Може, ні – все одно йди.

Там вогкий сивий лютий,

Він тепер, як і ти, один.

І тебе не шкода, не шкода, не шкода,

Хоч slowmo у димі цигарок.

Навіть у мінорі під рояль,

Навіть під сумну скрипку – ні.

Якби ти не любив вірші,

Перетворилася б на дзвінкий ямб.

Якби був наркотою ти -

Фітоняшкою б стала я.

Якби мені платили щоразу,

Щоразу, коли я думаю про тебе -

Я бомжувала біля трас,

Я стала б найбіднішою з людей.

Якби мені платили щоразу,

Щоразу, коли я думаю про тебе -

Я бомжувала біля трас,

Я стала б найбіднішою з людей.