Qualche Splendido Giorno - Modena City Ramblers

Il faro tagliava la notte, un filo d’acqua bagnava la strada

Camminavano insieme in direzione del ponte, da un portone una tromba suonava

Lei guardava in basso le scarpe, tra cicche spente, giornali e lattine

Lui fischiava un vecchio blues e pensava ad una cosa qualunque da dire

Ma non piangere per me, non piangere per me Perch?

presto o tardi sai sar?

di nuovo qui intorno

Ma non piangere per me, non piangere per me Ci troveremo ancora sai, in qualche splendido giorno

Una vecchia indiana vestita di giallo li osservava seduta a un balcone

Lei sorrise appena e gett?

una moneta al mendicante dal cappello marrone

Lui marcava i passi come Jimmy Dean, masticando una frase d’addio

«Ogni cosa?

gi?

fatta, ogni cosa?

gi?

detta, quando vedi che il racconto?

finito.»

Ma non piangere per me, non piangere per me Perch?

presto o tardi sai sar?

di nuovo qui intorno

Ma non piangere per me, non piangere per me Ci troveremo ancora sai, in qualche splendido giorno

Il marciapiede era grigio e deserto, nella notte un lampione brillava

Lui la strinse forte al suo fianco, mentre lontano un cane abbaiava

«Era tutto scritto da sempre sai.

Era racchiuso nel mazzo di carte

Che la donna rossa si incontra col fante, ma alla fine il giro riparte»

Ma non piangere per me, non piangere per me Perch?

presto o tardi sai sar?

di nuovo qui intorno

Ma non piangere per me, non piangere per me Ci troveremo ancora sai, in qualche splendido giorno

Lei gli disse: «Che il viaggio sia buono»

Lui rispose soltanto: «Lo sar?»

Маяк прорізав ніч, цівка води купала дорогу

Вони разом пішли до мосту, з дверей залунала сурма

Вона подивилася на свої черевики, серед неосвітлених прикладів, газет і банок

Він насвистував старий блюз і думав, що б сказати

Але не плач за мною, не плач за мною Чому?

рано чи пізно ти знаєш, що це буде?

знову тут

Але не плач за мною, не плач за мною Ми знову знайдемо один одного, знаєш, одного прекрасного дня

Старий індіанець, одягнений у жовте, спостерігав за ними, сидячи на балконі

Вона просто посміхнулася і кинула?

монета жебракові в коричневому капелюсі

Він позначав кроки, як Джиммі Дін, пережовуючи прощальну фразу

«Все?

вже

зроблено, все?

вже

сказав, коли ви бачите цю казку?

закінчено».

Але не плач за мною, не плач за мною Чому?

рано чи пізно ти знаєш, що це буде?

знову тут

Але не плач за мною, не плач за мною Ми знову знайдемо один одного, знаєш, одного прекрасного дня

Тротуар був сірий і безлюдний, уночі світив ліхтар

Він міцно пригорнув її до себе, коли далеко гавкав собака

«Все це було написано весь час, знаєте.

Він був вкладений в колоду карт

Що червона жінка зустрічає піхотинця, але зрештою екскурсія починається знову».

Але не плач за мною, не плач за мною Чому?

рано чи пізно ти знаєш, що це буде?

знову тут

Але не плач за мною, не плач за мною Ми знову знайдемо один одного, знаєш, одного прекрасного дня

Вона сказала йому: «Хай дорога буде добра»

Він лише відповів: "Чи буде?"