Morte Di Un Poeta - Modena City Ramblers

Se dovessi cadere nel profondo dell’Inferno, dentro un fiume nero come

l’inchiostro

Rotolare perduto tra i sacchi di immondizia, in un baratro senza ritorno

Se dovessi sparire nei meandri della Terra, e non vedere più la luce del giorno

Ma è sempre soltanto la stessa vecchia storia, e nessuno lo capirà

Ma lasciatemi qui nel mio pezzo di cielo, ad affogare i cattivi ricordi

Nelle vie di New York il poeta è da solo, e nessuno lo salverà

Nel distretto 19 la vita corre svelta, tra i palazzi e i boulevard di Parigi

Gli immigrati che ballano ritmi zigani, si scolano le nere e le verdi

Lo sdentato inseguiva le ragazze straniere, dai cappelli e dai vestiti leggeri

Ma è sempre soltanto la stessa vecchia storia, e nessuno lo capirà

Ma lasciatemi qui nel mio pezzo di cielo, ad affogare i cattivi ricordi

Nelle vie di Parigi il poeta è da solo, e nessuno lo salverà

Vecchia e sporca Dublino per un figlio che ritorna, sei una madre che attende

al tramonto

Con la puzza di alcool coi baci e le canzoni, per chi è stato un prigioniero

lontano

C'è una bomba e una pistola, un inglese da accoppare, e una divisa

dell’esercito in verde

Ma è sempre soltanto la stessa vecchia storia, e nessuno lo capirà

Ma lasciatemi qui nel mio pezzo di cielo, ad affogare i cattivi ricordi

Nelle vie di Dublino il poeta è da solo, e nessuno lo salverà

Якби я впав у глибину пекла, в чорну ріку, як

чорнило

Котиться, загублений серед сміттєвих мішків, у прірву без повернення

Якби я зник у глибинах Землі і більше не побачив денного світла

Але це все та ж стара історія, і ніхто її не зрозуміє

Але залиш мене тут, у моєму куточку раю, щоб потопити погані спогади

На вулицях Нью-Йорка поет один, і ніхто його не врятує

У районі 19 життя вирує між палацами та бульварами Парижа

Іммігранти, які танцюють циганські ритми, зливають чорних і зелених

Беззубі ганялися за іноземними дівчатами, в капелюшках і легких сукнях

Але це все та ж стара історія, і ніхто її не зрозуміє

Але залиш мене тут, у моєму куточку раю, щоб потопити погані спогади

На вулицях Парижа поет один, і ніхто його не врятує

Брудний старий Дублін для дитини, яка повертається, ти мати, що чекає

на заході сонця

Зі смородом алкоголю з поцілунками та піснями, для тих, хто був у полоні

далекий

Є бомба і пістолет, англієць, якого потрібно зчепити, і уніформа

армії в зеленому

Але це все та ж стара історія, і ніхто її не зрозуміє

Але залиш мене тут, у моєму куточку раю, щоб потопити погані спогади

На вулицях Дубліна поет один, і ніхто його не врятує