Notte Di San Severo - Modena City Ramblers, Casa Del Vento

L’estate del '44

Fu la pi?

calda di tutto il secolo

Perch?

vent’anni di fame e miseria

Per le visioni in camicia nera

Che ci portarono in mezzo a una guerra

A cui ribellarsi era cosa seria

E la montagna fu madre

Dei combattenti bambini.

Silvestro era un uomo grande

Che conosceva espedienti a memoria

Come un albero ed il suo nome

Non si piegava alle intemperie

E cos?

alle dittature

E alla propaganda esaltata

Che assicurava grandezza

Dove grandezza non c’era.

Ma i tedeschi che sparavano

E gridando distruggevano

E le donne che imploravano

I bambini che piangevano

E le case che bruciavano

Ed i fuochi divampavano

E le donne che imploravano

I bambini che piangevano.

Noi, saremo soli

A portare la croce e la storia

Noi, saremo soli

Contro uomini senza memoria.

Quella notte a San Severo

Si aspettava una rappresaglia

Silvestro impaurito

Non stette a pensare

Con sua moglie e i suoi otto figli

Lasci?

il paese e la casa

Per passare la notte

Nella boscaglia.

La notte pass?

in fretta

Tra il freddo e qualche favola

Ma sembr?

la pi?

bella di tutte

Col suo cielo d’estate

Non si sent?

alcun rumore

Dal paese lasciato

Silvestro decise che sarebbe tornato.

Ma i tedeschi li aspettavano

Ed i padri catturarono

E le donne che imploravano

I bambini che piangevano

E nel bosco li portarono

E poi dopo li bendarono

E da bestie fucilarono

Venti padri che morivano.

Noi, saremo soli

A portare la croce e la storia

Noi, saremo soli

Contro uomini senza memoria…

(Grazie a Teo, Morner e alex '89 per questo testo)

Літо 44-го

Це було найбільше?

гаряче протягом усього століття

Чому?

двадцять років голоду й біди

Для бачення в чорних сорочках

Що привело нас у розпал війни

Бунтувати проти було серйозною справою

А гора була мати

Діти-борці.

Сильвестр був великою людиною

Хто знав фокуси напам'ять

Як дерево і його назва

Він не прогинався перед стихією

І що ж?

до диктатур

І до піднесеної пропаганди

Що забезпечило велич

Де не було величі.

Але німці, які стріляли

І з криком знищили

І жінки, які жебракували

Діти, які плакали

І будинки, що горіли

І вогні спалахнули

І жінки, які жебракували

Діти, які плакали.

Ми, ми будемо одні

Нести хрест і історію

Ми, ми будемо одні

Проти чоловіків без пам'яті.

Тієї ночі в Сан-Северо

Він очікував помсти

Боїться Сильвестра

Він не думав

З дружиною та вісьмома дітьми

Ви покидаєте?

країна і будинок

Переночувати

У кущі.

Ніч пройшла?

швидко

Між холодом і якимись казками

Але здавалося?

"P?

прекрасна з усіх

Зі своїм літнім небом

Ви не чули?

Відсутність шуму

З країни виїхав

Сильвестр вирішив, що повернеться.

Але на них чекали німці

І отці схопили

І жінки, які жебракували

Діти, які плакали

І забрали їх у ліс

А потім зав’язали їм очі

І зі звірів стріляли

Двадцять померлих батьків.

Ми, ми будемо одні

Нести хрест і історію

Ми, ми будемо одні

Проти чоловіків без пам'яті...

(Дякую Тео, Морнеру та Алексу '89 за цей текст)