Canzone Dalla Fine Del Mondo - Modena City Ramblers

Ho sognato che il vento dell’ovest mi prendeva leggero per mano

Mi posava alla fine del mondo tra isole e terre lontane

Camminavo al tuo fianco sul molo guardavamo le barche passare

Mi cantavi una musica dolce più dolce del canto del mare

L’orchestra suonava «The blackbird» nel bar sulla strada del porto

I pescatori gridavano forte fra il vino, la birra e le carte

Raccontavi le storie di viaggi, di strade, di amici caduti

Di amori incontrati lontano e di amori che il tempo ha perduto

E i giorni correvano e il tempo nel sogno volava

Stringevo la donna delle isole, ballavamo leggeri nell’aria

E i giorni passavano e l’oceano li stava a cullare

E il vento alla fine del mondo portava un canto del mare

Seduti fra pietre e brughiere guardavamo i gabbiani volare

Raccontavi la storia del bimbo che un giorno scappò con le fate

Ma il vento dell’ovest chamava ed il cielo d’Irlanda svaniva

Mi svegliai in una stanza deserta ubriaco mentre il sogno finiva

E i giorni che passano sono lunghi e coperti di nero

Mi trascino perduto nei vicoli a maledire una terra straniera

E i giorni son secoli aspettando di poter tornare

Di nuovo la fine del mondo cullato dal canto del mare

Мені наснилося, що західний вітер легко бере мене за руку

Він поставив мене на край світу між островами та далекими країнами

Я йшов поруч з тобою на пристані й дивився, як проходять човни

Ти співав мені солодку музику, солодшу за пісню моря

У барі на портовій дорозі оркестр грав «Дрозда».

Рибалки голосно кричали серед вина, пива та карт

Ви розповідали історії про подорожі, про дороги, про полеглих друзів

З кохання, зустрінутого далеко, і кохання, яке втрачено

І йшли дні, і час летів уві сні

Я обняв жінку з островів, ми легко танцювали в повітрі

І минали дні, і океан розгойдував їх

І вітер на кінці світу ніс пісню моря

Сидячи серед каменів і болот, ми спостерігали, як літають чайки

Ви розповідали історію дитини, яка одного разу втекла з феями

Але погнався західний вітер, і ірландське небо зникло

Я прокинувся в безлюдній кімнаті п'яним, коли сон закінчився

І дні, що минають, довгі й покриті чорним

Я тягнусь заблукаючи в алеях, щоб проклинати чужу землю

І дні чекають століття, щоб мати можливість повернутися

Знову кінець світу заколисує пісню моря