Gedankensplitter - Misanthrop

Bevor ich anfing zu rappen, sah ich mich selbst als Wortlosen

Den dauernd Ellbogen aus der Gesellschaft fortstoßen

Ich spielte Blockflöte, wurde belogen von den Großen

Spürte eine Musik jenseits vom Bösen und von Noten

Ließ mich inspirieren von Goethe und vom Trostlosen

Fühlte mich als Weltbürger, während ich in einem Dorf wohnte

Inspizierte den Jugendtreff, nicht um mich selbst zu promoten

Nein, weil er mich anzog wie Elektronen Protonen

Das irritierte mein Denken, ich konnte ungelenk frohlocken:

Endlich übte ich unentdeckte Personalpronomen

Die Blüte meiner Jugend versprühte genügend Hormone

Mir wuchsen Flügel, als die Lichter durch den Forst flogen

Fast verbrühte ich sie mir, wurd' ein verfrühter Mormone

Nach diesem falschen Alarm wollte ich nicht mehr ins Horn stoßen

Mein ganzes Leben ist so unwesentlich

Dass es nicht mehr als Gedankensplitter zu erzählen gibt

Mein ganzes Leben ist so unwesentlich

Aber man höre und staune, denn jetzt rede ich

Damals war Alltag klar festgelegt und geprägt von Zoten

Man führte Gespräche analer als Proktologen

Ich minimierte mich nicht für Gruppenzwang und Konsorten

Bin bis heute unbekannt mit der Alkoholformel

In der Schule lag jede Einzelheit unter Mikroskopen

Mich stempelten Zensuren ab: Hohes Einservorkommen

Zunächst war alles einerlei, nicht einleuchtend wie Photonen

Aber der Ehrgeiz, dass ich mehr weiß bewahrte mich vorm Mogeln

Bis zum Abitur dirigierten mich Philologen

Auch jetzt noch folge ich der Partitur wie Oboen

Eigenheit insistierte auf privaten Tonfolgen

Doch eher zum Zeitvertreib, nicht weil ich wirklich fort wollte

Mein ganzes Leben ist so unwesentlich

Dass es nicht mehr als Gedankensplitter zu erzählen gibt

Mein ganzes Leben ist so unwesentlich

Aber man höre und staune, denn jetzt rede ich

Ich wollte Cliquen infiltrieren, sie mich vor den Kopf stoßen

Vertrieben mich lachend wie ne Horde Coyoten

Also ließ ich die Spiele, egal mit welcher Konsole

Denn man kann Coolness kaum imitieren wie Chromosomen

Mich infizierte daher Bildung als der Kult der Gottlosen

Latein und HipHop waren die ersten zarten Vorboten

Ich seh all das geistig kurzzeitig aufblitzen wie Stroboskope

Aber damals war die Zukunft das Formlose

Ich muss sie nun aussitzen als würde ne Strafe für Mord drohen

Weil ich nicht strategisch geplant hab wie Ökonomen

Ich schüttele die Angst ab, außer vorm Dunkel und vor Toten

Bevor ich ein langes Klagelied anstimm' wie Mongolen

Mein ganzes Leben ist so unwesentlich

Dass es nicht mehr als Gedankensplitter zu erzählen gibt

Mein ganzes Leben ist so unwesentlich

Aber man höre und staune, denn jetzt rede ich

Перш ніж почати читати реп, я вважав себе безмовним

Вигнання постійного ліктя з суспільства

Я грав на блокфлейті, мене великі брехали

Відчув музику поза злом і нотами

Мене надихнув Ґете та пустка

Відчув себе громадянином світу, живучи в селі

Оглядав молодіжний клуб, а не для себе

Ні, тому що він притягував мене, як електрони притягують протони

Це дратувало мою думку, я міг ніяково радіти:

Нарешті я попрактикував незнайдені особисті займенники

Розквіт моєї юності розпилив достатньо гормонів

У мене виросли крила, коли вогні літали лісом

Я її мало не ошпарив, передчасно став мормоном

Після цієї фальшивої тривоги я більше не хотів сурмити

Все моє життя таке нікчемне

Що більше нема про що розповісти, крім уривків думок

Все моє життя таке нікчемне

Але слухайте і дивуйтеся, бо зараз я говорю

У той час повсякденне життя було чітко визначене та сформоване підступами

Розмови велися більш анально, ніж проктологи

Я не применшував себе через тиск однолітків тощо

До цього дня я не знайомий з формулою алкоголю

У школі кожна деталь була під мікроскопом

Цензура поставила мені штамп: висока кількість одиночних серверів

Спочатку все було так само, неочевидно, як фотони

Але прагнення знати більше врятувало мене від обману

Філологи вели мене до закінчення школи

Навіть зараз стежу за партитурою, як гобої

Ейгенхайт наполягав на приватних тональних послідовностях

Але більше, щоб скоротати час, а не тому, що дуже хотілося піти

Все моє життя таке нікчемне

Що більше нема про що розповісти, крім уривків думок

Все моє життя таке нікчемне

Але слухайте і дивуйтеся, бо зараз я говорю

Я хотів проникнути в кліки, які мене відчужували

Віджени мене від сміху, як купу койотів

Тому я покинув ігри, неважливо на якій консолі

Тому що навряд чи можна імітувати крутість, як хромосоми

Освіта, отже, заразила мене як культ безбожного

Латина і хіп-хоп були першими ніжними провісниками

Я бачу, як усе це миготить подумки на короткий час, як стробоскопи

Але тоді майбутнє було безформним

Мені доводиться відсидіти, ніби є покарання за вбивство

Тому що я не планував стратегічно, як це роблять економісти

Я відкидаю страх, крім темряви та мертвих

Перш ніж я заспіваю довгий плач, як монголи

Все моє життя таке нікчемне

Що більше нема про що розповісти, крім уривків думок

Все моє життя таке нікчемне

Але слухайте і дивуйтеся, бо зараз я говорю