Amour défendu - Mireille Mathieu

Le vent d’octobre

Froissait la rivière

Les plis de ma robe

Frôlaient la bruyère

L’air était si tendre

Que j’ai voulu prendre

Ta main qu’une bague

M’avait défendu

La seule faute

Restera la mienne

J’ai oublié l’autre

Et j’ai dit «je t’aime»

Les fleurs de la lande

Aux couleurs de l’ombre

Ont tout recouvert

Et mon coeur s’est perdu

Amour de rêve

Amour de l’automne

Quand le jour se lève

C’est l’hiver qui sonne

On a pris le monde

Pour quelques secondes

Mais on ne vit pas

D’un amour défendu

Il y avait l’autre

Il y avait ses larmes

J’ai repris ma faute

J’ai jeté les armes

Les fleurs de la lande

Aux couleurs de l’ombre

Où l’on s’est aimés

Ne me reverront plus

Amour de rêve

Amour de l’automne

Quand le jour se lève

C’est l’hiver qui sonne

On a pris le monde

Pour quelques secondes

Mais on ne vit pas

D’un amour défendu

On a pris le monde

Pour quelques secondes

Mais on ne vit pas

D’un amour défendu

Mais on ne vit pas

D’un amour défendu

Жовтневий вітер

зім'яв річку

Складки моєї сукні

Пасли верес

Повітря було таке ніжне

Те, що я хотів взяти

Твоя рука просто кільце

захищав мене

Єдина вина

Залишиться моєю

Інше забув

І я сказав "Я тебе люблю"

Квіти болота

У кольорах тіні

охопили все

І моє серце розгубилось

мрія про кохання

закохатися

Коли настає день

Дзвінить зима

Ми забрали світ

На кілька секунд

Але ми не живемо

Про заборонене кохання

Був інший

Там були її сльози

Я повернув свою провину

Я розкинув руки

Квіти болота

У кольорах тіні

де ми закохалися

Більше мене не побачиш

мрія про кохання

закохатися

Коли настає день

Дзвінить зима

Ми забрали світ

На кілька секунд

Але ми не живемо

Про заборонене кохання

Ми забрали світ

На кілька секунд

Але ми не живемо

Про заборонене кохання

Але ми не живемо

Про заборонене кохання