Anna et Julien (From "Le train") - Mireille Mathieu

Le ciel était rouge de flammes qui retombaient en larmes

Et le train qui traversait la France emportait les souffrances

Des campagnes et des villes peuplées de maisons vides

On disait au bord de la tourmente que ce printemps quarante ressemblait à

l’hiver

Et pourtant dans cette nuit sans lune deux amants de fortune inventaient la

lumière

Ils s’aimaient dans ce train inutile qui traversait les ruines pour aller vers

la mer

Anna des élans un peu triste Julien elle était née ailleurs où l’on craint le

bonheur

Comme un rêve trop grand pour durer longtemps

Le ciel était rouge de flammes qui retombaient en larmes

Ils savaient au bord de la tourmente de ce printemps quarante

Que la prochaine gare devait les séparer

Des heures qu’ils pleurent je t’aime adieu

Mais déjà dans ce monde en délire une affres était là pour leur dire qu’ils se

retrouveraient

Небо було червоне від полум’я, яке впало в сльози

І потяг, що перетнув Францію, поніс страждання

Сільські місцевості та міста заповнені порожніми будинками

Говорили на краю смути, що ця сорока весна була як

Зима

І все-таки цієї безмісячної ночі двоє любителів удачі вигадували

світло

Вони любили один одного в цьому марному поїзді, який перетинав руїни, щоб йти назустріч

море

Anna des élans трохи сумний Жульєн, вона народилася в іншому місці, де ми боїмося

щастя

Як мрія надто велика, щоб тривати довго

Небо було червоне від полум’я, яке впало в сльози

Знали на межі смути тієї весняної сорока

Що наступна станція мала їх розлучити

Години, що вони плачуть, я люблю тебе, до побачення

Але вже в цьому маревочному світі відчувався біль, щоб сказати їм, що вони

знайшов би