Akropolis Adieu - Mireille Mathieu

Es war September in Athen,

der letzte Abend war so leer.

sie fragte ihn: Wann kommst du wieder?

Da sagte er: Vielleicht nie mehr.

Akropolis adieu!

Ich muss geh’n,

die weißen Rosen sind verblüht,

was wird gescheh’n?

Ich wär' so gern geblieben.

Akropolis adieu!

Ein fremder Wind weht übers Meer,

und morgen sind wir schon allein.

Komm lass' uns tanzen,

vergiss die Sorgen.

Es wird vielleicht nie mehr so sein.

Akropolis adieu!

Ich muss geh’n

die weißen Rosen sind verblüht

was wird gescheh’n?

Ich wär so gern geblieben.

Akropolis adieu !

Lalalalalalalalala…

Akropolis adieu!

Ich muss geh’n,

die weißen Rosen sind verblüht,

was wird geschehn?

Ich wär' so gern geblieben.

Akropolis adieu!

Akropolis adieu!

Це був вересень в Афінах,

останній вечір був таким порожнім.

вона запитала його: коли ти повернешся?

Тоді він сказав: Може, ніколи більше.

Акрополь прощай!

Я мушу йти,

білі троянди зів’яли

Що станеться

Я б хотів залишитися.

Акрополь прощай!

Над морем віє дивний вітер,

а завтра ми будемо самі.

Давай потанцюймо

забудь про турботи

Можливо, це вже ніколи не буде так само.

Акрополь прощай!

я мушу йти

білі троянди зів’яли

Що станеться

Я б хотів залишитися.

Акрополь до побачення!

Лалалалалалалала...

Акрополь прощай!

Я мушу йти,

білі троянди зів’яли

Що станеться

Я б хотів залишитися.

Акрополь прощай!

Акрополь прощай!