Suoneranno Le Sei (Balada Para Mi Muerte) - Mina

Moriré en Buenos Aires.

Serà de madrugada.

Guardaré, mansamente, las cosas de vivir.

Mi pequeña poesia de adioses y de balas

mi tabaco, mi tango, mi puñado de splin.

Me pondré por los hombros, de abrigo,

todo el alba;

mi penultimo whisky quedarà sin beber.

Llegarà tangamente, mi muerte enamorada,

yo estaré muerto, en punto, cuando sean

las seis.

Hoy que Dios me deja soñar

a mi olvido iré por Santa Fé

se que en nuestra esquina vos ya estàs

toda de tristeza hasta los pies.

Abrazame fuerte que por dentro

oigo, viejas muertes

agrediendo lo que amé.

Alma mia… vamos yendo

llega el dia… no lloras.

Morire en Buenos Aires

serà de madrugada

que es la hora en que mueren los que

saben morir;

flotarà en mi silencio la mufla perfumada

de aquel verso que nunca te pude decir.

Andaré tantas cuadras… y allà en la

plaza Francia

como sombras fugadas de un cansado ballet

repitiendo tu nombre por una calle blanca

se me iràn los recuerdos en puntitas de pie.

Moriré en Buenos Aires.

Serà de madrugada.

Guardaré, mansamente, las cosas de vivir.

Mi pequeña poesia de adioses y de balas

mi tabaco, mi tango, mi puñado de splin.

Me pondré por los hombros, de abrigo,

todo el alba;

mi penultimo whisky quedarà sin beber.

Llegarà tangamente, mi muerte enamorada,

yo estaré muerto, en punto, cuando sean

las seis.

Cuando sean las seis.

Я помру в Буенос-Айресі.

Це буде рано вранці.

Я покірно збережу те, що живе.

Моя маленька поезія прощань і куль

мій тютюн, моє танго, моя жменя шпона.

Покладу на плечі, теплі,

весь світанок;

мій передостанній віскі залишиться непридатним для вживання.

Прийде tangamente, моя смерть в коханні,

Я буду мертвий, на місці, коли вони

6:00.

Сьогодні Бог дає мені мріяти

до свого забуття я пройду через Санта-Фе

Я знаю, що ти вже в нашому куточку

весь сумний до ніг.

Тримай мене міцно всередині

Я чую, старі смерті

нападаючи на те, що я любив.

Душа моя... ходімо

приходить день... ти не плач.

Я помру в Буенос-Айресі

це буде рано вранці

яка година, коли вмирають

вони вміють вмирати;

запашний муфель пливе в моїй тиші

того вірша, який я ніколи не міг би тобі сказати.

Я пройду стільки кварталів... і там у

квадратна франція

як швидкоплинні тіні від втомленого балету

повторюючи твоє ім'я по білій вулиці

Спогади підуть навшпиньки.

Я помру в Буенос-Айресі.

Це буде рано вранці.

Я покірно збережу те, що живе.

Моя маленька поезія прощань і куль

мій тютюн, моє танго, моя жменя шпона.

Покладу на плечі, теплі,

весь світанок;

мій передостанній віскі залишиться непридатним для вживання.

Прийде tangamente, моя смерть в коханні,

Я буду мертвий, на місці, коли вони

6:00.

Коли шість.