I giardini di marzo - Mina

Il carretto passava e quell’uomo gridava gelati

Al 21 del mese i nostri soldi erano già finiti

Io pensavo a mia madre e rivedevo i suoi vestiti

Il più bello era nero coi fiori non ancora appassiti

All’uscita di scuola i ragazzi vendevano i libri

Io restavo a guardarli cercando il coraggio per imitarli

Poi sconfitto tornavo a giocar con la mente i suoi tarli

E alla sera al telefono tu mi chiedevi perché non parli

Che anno è che giorno è

Questo è il tempo di vivere con te Le mie mani come vedi non tremano più

E ho nell’anima

In fondo all’anima cieli immensi

E immenso amore

E poi ancora ancora amore amor per te Fiumi azzurri e colline e praterie

Dove corrono dolcissime le mie malinconie

L’universo trova spazio dentro me Ma il coraggio di vivere quello ancora non c'è

I giardini di marzo si vestono di nuovi colori

E le giovani donne in quei mesi vivono nuovi amori

Camminavi al mio fianco e ad un tratto dicesti «tu muori

Se mi aiuti son certa che io ne verrò fuori»

Ma non una parola chiarì i miei pensieri

Continuai a camminare lasciandoti attrice di ieri

Che anno è che giorno è

Questo è il tempo di vivere con te Le mie mani come vedi non tremano più

E ho nell’anima

In fondo all’anima cieli immensi

E immenso amore

E poi ancora ancora amore amor per te Fiumi azzurri e colline e praterie

Dove corrono dolcissime le mie malinconie

L’universo trova spazio dentro me Ma il coraggio di vivere quello ancora non c'è

(Grazie a pinuccia e stefano per questo testo)

Віз проїхав, а чоловік кричав морозиво

До 21 числа наших грошей уже не було

Я подумав про свою матір і переглянув її одяг

Найкрасивішим був чорний з ще не зів’ялими квітами

Після закінчення школи хлопці продавали книги

Я стояв, дивлячись на них, шукаючи сміливості їх наслідувати

Потім, зазнавши поразки, я повернувся до гри в його черв’яків своїм розумом

А ввечері по телефону ти запитав мене, чому ти не розмовляєш

Який рік, який сьогодні день

Це час жити з тобою. Мої руки, як ти бачиш, більше не тремтять

І в мене це в душі

На дні душі величезні небеса

І величезна любов

А потім знову любов любов до вас Сині річки, пагорби і прерії

Де моя меланхолія дуже солодка

Всесвіт знаходить простір всередині мене Але мужності жити, якої все ще немає

Сади в березні одягаються в нові кольори

І молоді жінки в ці місяці відчувають нові кохання

Ти йшов поруч зі мною і раптом сказав: «Ти помреш

Якщо ви мені допоможете, я впевнений, що я вийду з цього "

Але жодне слово не очистило мої думки

Я продовжував йти, залишаючи тобі вчорашню актрису

Який рік, який сьогодні день

Це час жити з тобою. Мої руки, як ти бачиш, більше не тремтять

І в мене це в душі

На дні душі величезні небеса

І величезна любов

А потім знову любов любов до вас Сині річки, пагорби і прерії

Де моя меланхолія дуже солодка

Всесвіт знаходить простір всередині мене Але мужності жити, якої все ще немає

(Дякую Пінучі та Стефано за цей текст)