Tierra De Calma - Miguel Poveda, Juan Carlos Romero

No dice más quien más habla, ¡"Cuidao"!

Ni es más cante el que se grita

Ni en la guitarra más notas

No dice más quien más habla, ¡"Cuidao"!

Ni es más cante el que se grita

Ni en la guitarra más notas

Bajan el duende a la vida

Que siempre tenga en las manos

El mordisco de la tierra

Y en la voz los arañazos

Con los temblores

Que dan las guerras

Que ahora está sonando en í

¿De dónde viene esta voz?

Que ahora resuena en mí

Del corazón o del tiempo

De las sombras, de la tierra

De las músicas del sueño

Que ahora está sonando en mí

¿De dónde viene esta voz?

Estoy «asomao» a un río

Y por más que miro no veo el fondo

Unos ojos que me miran

Sólo un hombre que se queda solo

Estoy «asomao» a un río

Y no puede ver el fondo, ¡Ay!

Ya veo el sur que vine a buscar

Que me llama

Cielo de luz que me dio

Esta tierra de calma

Той, хто говорить найбільше, більше не каже: «Бережись»!

Не більше канте кричать

Навіть не більше нот на гітарі

Той, хто говорить найбільше, більше не каже: «Бережись»!

Не більше канте кричать

Навіть не більше нот на гітарі

Вони опускають гобліна до життя

Те, що у вас завжди в руках

Укус землі

А в голосі подряпини

з поштовхами

Що дають війни

Це зараз дзвенить у мені

Звідки цей голос?

що зараз лунає в мені

Серця чи часу

З тіні, із землі

Про музику мрії

що зараз дзвенить у мені

Звідки цей голос?

Я «заглядаю» на річку

І скільки я не дивлюся, я не бачу дна

очі, які дивляться на мене

Просто чоловік залишився сам

Я «заглядаю» на річку

А дна не видно, ой!

Я вже бачу південь, який прийшов шукати

хто мені дзвонить

Небо світла, яке подарувало мені

Ця земля спокою