Histoire de peur - Mes Aîeux

Quand le curé Lamontagne est monté dans la chaire

Son sermon du dimanche était on ne peut plus clair

Y a quelqu’un quelque part qui a dû faire quequ’chose

Pour que sur nous la colère du bon Dieu explose

Notre paisible village est en proie au malheur

Trois morts plutôt étranges dans les dernières 48 heures

Invoquons sa clémence, paroissiens à genoux

Et faisons pénitence car le malin est parmi nous

Sur le parvis, ça jase, il pleut des suspicions

Et tous les soupçons pointent dans la même direction

C’est que dans le fond du rang vient de s’installer

Une famille d’intrigants aux allures d' étrangers

En plus on ne les a jamais vus à la messe

Ajoute en insistant la veuve Latendresse

Puis le groupe se sépare sous un ciel de charbon

L’orage se prépare, tout l’monde rentre à la maison

C’est une histoire de peur

C’est comme une vue d’horreur

En noir et blanc

Sur le chemin du retour, la veuve presse le pas

Scrute les alentours pour qu’on ne la suive pas

Et c’est le souffle court qu’elle arrive au logis

S’embarre à double tour, se cache sous le lit

Puis sa raison s’emballe, son pouls s’accélère

Elle imagine le mal rentrer par en arrière

Ne prenons pas de chance et barricadons-nous

Elle va chercher des planches, un marteau et des clous

Les portes et les fenêtres chaque issue sera bouchée

Dehors, c’est la tempête, le ciel est déchainé

Elle allume un lampion, elle éteint toutes les lumières

La sueur perle sur son front, elle récite une prière

Soudain la foudre s’abat à deux pas de chez elle

Et dans un sursaut son bras accroche la chandelle

Le reste, comment dire, s’est déroulé vite comme l'éclair

Le feu s’est propagé partout dans la chaumière

C’est une histoire de peur

C’est comme une vue d’horreur

En noir et blanc

V’là l’grand vent, v’là l’ouragan

Le vent qui souffle en noir et blanc

V’là l’grand vent, le vent méchant

Qui souffle sur la nuit des temps

Le lendemain, aux aurores, comme il fallait s’y attendre

De la maison et du corps, ne restait qu’un tas de cendres

A cent lieues des braises fumantes résonnaient encore les cris

Que la pauvre vieille implorante a hurlés toute la nuit

Sûr et certain qu’en temps normal on serait sorti pour la sauver

Mais la nuit quand rôde le mal c’est un tit-peu plus compliqué

La peur fait fondre le courage et dilue chaque goutte de sang froid

Jusqu’au levant malgré le tapage, personne n’a levé le petit doigt

Personne, sauf la famille d'étranges qui furent retrouvés sur les lieux

Des seaux d’eau pendant des phalanges, mais tout ça c’est de la poudre aux yeux

Ils ont beau grimer, jouer les braves, leur seule présence en est la preuve

Faut pas nous prendre pour des caves, on sait qui a brûlé la veuve

V’là l’grand vent, v’là l’ouragan

Le vent qui souffle en noir et blanc

V’là l’grand vent, le vent méchant

Qui souffle sur la nuit des temps

C’est une histoire de peur

C’est comme une vue d’horreur

En noir et blanc

Коли Кюре Ламонтань піднявся на кафедру

Його недільна проповідь не може бути зрозумілішою

Хтось десь напевно щось зробив

Щоб на нас вибухнув гнів доброго Господа

Наше мирне село страждає від нещастя

Три досить дивні смерті за останні 48 годин

Просимо його помилування, на колінах парафіян

І покайтесь за лукавого серед нас

На передворі — базікає, сипляться підозри

І всі підозри вказують в одному напрямку

Це те, що в нижній частині ряду щойно оселився

Сім'я інтригуючих незнайомців

Крім того, ми ніколи не бачили їх на месі

Додайте підкреслюючу вдову Latendresse

Потім група відокремлюється під вугільним небом

Назріває гроза, всі додому

Це історія страху

Це як жахливе видовище

У чорно-білому

По дорозі додому вдова прискорює крок

Подивіться навколо, щоб ми не пішли за нею

І задихається, що вона приходить додому

Подвійний замок, ховається під ліжком

Тоді його розум мчить, його пульс прискорюється

Вона уявляє, що зло приходить ззаду

Давайте не ризикувати і забарикадуйся

Вона принесе дошки, молоток і цвяхи

Двері та вікна з усіх боків будуть заблоковані

Надворі буря, небо розв’язане

Вона запалює ліхтар, вона гасить все світло

На її чолі стікає піт, вона читає молитву

Раптом за два кроки від її дому вдарила блискавка

І з поривом його рука ловить свічку

Решта, як сказати, промайнула як блискавка

Вогонь поширився на весь котедж

Це історія страху

Це як жахливе видовище

У чорно-білому

Ось дує вітер, ось ураган

Чорно-білий вітер

Ось приходить сильний вітер, поганий вітер

Хто дме в ніч часу

Наступного дня, на світанку, як і слід було очікувати

Від хати й тіла залишилася лише купа попелу

За сто ліг від тліючого вугілля все ще відлунювали крики

Що бідний благальний старий кричав цілу ніч

Впевнений і певний, що в звичайні часи ми б вийшли, щоб врятувати її

Але вночі, коли ховається зло, все трохи складніше

Страх розтоплює мужність і розбавляє кожну краплю холодної крові

Поки не піднявся попри шум, ніхто й пальцем не поворухнув

Нікого, крім родини незнайомих людей, яких знайшли на місці події

Відра води для кісточок, але це все вітрина

Вони можуть помиритися, грати на хоробрих, їхня присутність є доказом

Не беріть нас за підвали, ми знаємо, хто вдову спалив

Ось дує вітер, ось ураган

Чорно-білий вітер

Ось приходить сильний вітер, поганий вітер

Хто дме в ніч часу

Це історія страху

Це як жахливе видовище

У чорно-білому